Сучасний розвиток лінгвістики нерозривно пов'язаний із проблемами вивчення фразеології, котра є одним з чи не найдавніших мовних пластів. Фразеологія — порівняно молода лінгвістична дисципліна, основні поняття, обсяг проблематики й об'єкт вивчення якої ще остаточно не визначені. Це пояснюється передусім великою функціональною, семантичною й структурною різноманітністю одиниць, які вважаються (трактуються) стійкими сполуками слів. Основною одиницею фразеології є фразеологічна одиниця (ФО). Під ФО розуміємо відносно стійку структурно-семантичну єдність лексико-граматичних утворень, що характеризуються стійкістю словникового складу, експресивністю та відтворюваністю [3, с. 30]. ФО має свою семантику, яка відрізняється від семантики повнозначного слова: фразеологізми є семантично багатші від окремих слів вільного вживання.

Предметом нашого дослідження стали ФО, у котрих обов'язковим компонентом є лексеми на позначення кольорів (білий, рожевий, зелений, чорний, червоний).

Матеріал для даного дослідження вибрано з польських та українських фразеологічних словників.

У польських та українських фразеологізмах лексеми на позначення кольорів, можуть уживатися як у прямому, так і в переносному значенні. Переносне значення кольористичного компонента ФО може пов'язуватися із символікою того чи іншого кольору. Дослідники символіки кольору вважають, що розуміння кольору, а також пов'язані з ним асоціації, ґрунтуються на віковічних традиціях певного етносу [1, c.8]. Крім цього, ступінь загальної психофізіологічної дії кольору залежить від його світлоти і насиченості: чистий спектральний червоний колір може символізувати сонце, вогонь, кров, жовтий колір — сонце, золото, чорний — ніч, безодню, нещастя, сірий — сум, буденність.

Розглядаючи ФО, компонентом яких є назва кольору, бачимо, що семантика цього компонента нерідко відрізняється від семантики цієї ж назви кольору у вільному вживанні. Слово (у даному випадку колір), яке входить у вільне словосполучення, є самостійною лексичною одиницею, а слово, що входить до складу ФО, частково втрачає свої попередні семантичні характеристики. Як пише дослідник фразеології Мєдвєдєв Ф., фразеологічний компонент «позбавляється самостійного значення і набуває нової якості» [3, с. 31]:

Біла кисть (так зневажливо говориться про людей знатного дворянського походження). Наприклад, білий колір, який символізує чистоту й невинність, у ФО біла кисть несе негативне навантаження. (Подібними є ФО блакитна кров, білі руки або blekitna krew).

У ФО блідий, аж жовтий, колір, що є світлим і ненасиченим, набуває нового смислу — «хворобливий, пов'язаний зі смертю» [1, с. 16].

У «Словнику української мови» [4] зафіксовано кілька значень лексем на позначення кольору.

Слово білий у обох мовах має значення:

«який має колір крейди, молока снігу (протилежний чорному)»: біла, як молоко в українській мові. У польській мові «majace barve wlasciwa sniegowi, mleku» [10, c. 105]: bialy jak alabaster.

Крім цього, основного, значення із контексту самих ФО виділяємо ще додаткові (їх можна ще називати конотативними) [5, c.68]:

«блідий» (про хворобливий стан людини): укр. білий як полотно, польськ.— bialy jak plotno. Ознака передається на основі подібності кольору шкіри хворобливої людини з кольором білим;

«чистий, світлий»: польськ. bialy dzien, укр. білий день.

«сивий» (про колір волосся): укр. білий, як сніг, польськ. bialy jak mleko. (зазначимо, що на відміну від української мови у польській мові ця ФО вживається у значенні «сивий»).

«рідкісний, несхожий на інших»: укр. біла ворона (хтось не схожий на всіх інших), польськ. bialy kruk. Зазначимо, що в польській мові ця ФО вживається у іншому значенні: bardzo rzadki ekzemplarz ksiazki, publikacji, rzadkosc bibliofilska; unikat. [6, c. 105]. Dроте конотації назви кольору —«рідкісний» — в обох мовах подібні.

Ще одна назва кольору, яка крім основних значень, має додаткові, зелений. Одне з цих додаткових значень — «хворобливий стан людини»: в очах зеленіє.

В обох мовах є ФО, у яких назва зеленого кольору (в народній символіці — колір надій [2, с. 76]) має значення «недосвідчений, юний». На нашу думку, це пов'язане з асоціаціями: зелений плід — недозрілий плід. І саме ці асоціації визначають семантику таких ФО: укр. зелене, як барвінок; молодий і зелений (людина без життєвого досвіду), польськ. zielona glowa (юна, недосвідчена особа); zielone lata (молоді роки); ktosma zielono w glowie; nie miec zielonego pojecia (зовсім нічого не знати, не розуміти).

Колір рожевий, що належить до світлої палітри тонів позначає стан мрійливості, оптимізму: рожеві мрії; дивитись крізь рожеві окуляри. Відповідниками цих ФО у польській мові є: cos wyglada rozowo; cos w rozowym swietle; ktos jest w rozowym humorze.

В опозиції до світлих кольорів є темні, а зокрема, чорний, що, згідно зі словником є: «кольором сажі, вугілля або близьких відтінків». У складі ФО він асоціюється з чимось сумним, песимістичним: укр. чорний день; польськ. czarna melancholia, а також з чимось негативним: укр. чорна вівця; польськ. czаrna owca (про людину, що негативно відрізняється від оточуючого середовища своєю поведінкою). Ще однією додатковою ознакою цієї назви є «поганий фізичний стан»: чорний, як земля (про змарнілу, хвору людину).

Часто у ФО назви «біле» і «чорне», використовуються для позначення невиразності (укр. ані біле, ані чорне; польськ. ani biale, ani czarne), або, навпаки, —виразності, контрасту (польськ. сzarne na bialym, укр. чорним по білому).

Багатою та різноманітною є символіка червоного кольору (за словником, «той, що має колір крові чи близьких до нього відтінків»): або «пов'язаний зі світлом, сонцем»: укр. пускати червоного півня (щось палити); чи ще одне додаткове значення «щось дуже помітне»: укр. проходити червоною ниткою.

На підставі здійсненого аналізу ФО, до складу яких входять лексеми на позначення кольорів, можна зробити наступні висновки.

Назва кольору, стаючи компонентом ФО, набуває нового значення. Символіка кольорів у польській та українській фразеології переважно збігається. (Наприклад, і в українській, і у польській мовах білий символізує «який має колір крейди, молока снігу (протилежний чорному)»: укр. біла, як молоко, польськ. bialy jak alabaster.

Проте трапляються такі ФО, які попри спільну символіку кольору відрізняються значенням: «рідкісний, несхожий на інших»: укр. біла ворона (хтось не схожий на всіх інших), польськ. bialy kruk.

Бабій І. М. Семантика, структура та стилістичні функції назв кольорів у сучасній українській мові (на матеріалі малої прози В. Стефаника, М. Коцюбинського, М. Хвильового): Автореферат дисертації к. ф. н.— К., 1997.— 20 с.

Дзивак О. Н. Лексика на обозначение цветов в современном украинском литературном языке: Автореферат дисертации к. ф. н.— К., 1975.— 22 с.

Мєдвєдєв Ф. П. Українська фразеологія: Чому ми так говоримо?— Харків.— 1982.— 231 с.

Словник української мови / За ред. Горецького П. Й., Бурячка А. А., Гнатюка Т. М., Швидкої Н. І.— К., 1970.— Т. 11.

Pajdzinska A. Udzial konotacji leksykalnej w motywacji frazeologizmow // Konotacja / Pod. red. Bartinskiego J.— Lublin, 1998.— S.67–72.

Slownik jezyka polskiego.— 3 T.— Warszawa, 1978.— 1860 s.

Slownik wspolczesnego jezyka polskiego.— Warszawa, 1996.— 1393s.