29 вересня     У селі Арсенівці Бобринецького повіту на Херсонщині,

1845       в родині управителя поміщицького маєтку Карпа Адамовича Тобілевича народився син Іван.

1555                Починає вчитись у Бобринецькій повітовій школі.

1559         Закінчує Бобринецьку повітову школу з нагородою за успіхи в навчанні та «благонравие».

1860            Починає працювати писарчуком у канцелярії при­става в містечку Мала Виска, потім канцелярис­том у Бобринецькій ратуші (міській управі).

1862—1863   Знайомство з М. Кропивницьким, перші виступи в бобринецькому театральному гуртку.

1564       Працює канцеляристом у Бобринецькому повіто­вому суді. Був «писцем» кріпосних справ і столо­начальником кримінальної частини.

1865               Переїздить до Єлисаветграда, де працює на посаді столоначальника повітового поліцейського управ­ління.

1866         Працює секретарем Єлисаветградського міського поліцейського управління. Займається громадською та аматорською театральною діяльністю.

1868—1869 Робота секретарем Херсонського міського поліцейсь­кого управління, потім знову Єлисаветградського.

1869               Одружився з Надією Карлівною Тарковською.

1877                Заклав хутір Надія на честь дружини.

1887          Дружина померла від туберкульозу, залишивши чо­тирьох дітей: Назара, Юрія, Галину, Ірину.

1869—1883 Активна громадсько-політична і театральна діяльність в Єлисаветграді. Очолює нелегальний політичний гурток місцевої передової інтелігенції. Допомагає учасникам революційного руху. Перші літературні проби. Співробітництво в газеті «Елисаветградский вестник», переклади з російської мови повістей Г. Успенського та Ф. Решетнікова, створення оповідання «Новобранець». Робота над п'єсами «Чабан» («Бурлака»), «Хто винен?» («Без­таланна»), «Підпанки».

1883      В альманасі М. Старицького «Рада» опубліковане оповідання «Новобранець» за підписом Гнат Карий. Звільнений з посади секретаря поліції. Під псевдо­німом Карпенка-Карого стає актором трупи М. Ста­рицького.

1884          Одружився зі співачкою трупи Старицького Софією Віталіївною Дітковською.

 

1884              Під час гастролей трупи Старицького в Ростові-на-Дону надходить розпорядження про заборону Карпенкові-Карому перебувати на Україні й у ве­ликих містах Росії. Він оселяється в м. Новочер­каську, живе під наглядом поліції як політичний засланець. Працює в кузні і в палітурній майстерні. Написав п'єсу «Бондарівна».

1885           Написані п'єси «Розумний і дурень» та «Наймичка». Переробляє п'єсу «Хто винен?» на «Безталанну».

1886              Створена комедія «Мартин Боруля». У Херсоні ви­ходить «Збірник драматичних творів» І. Карпен­ка-Карого.

1887               Одержує дозвіл залишити Новочеркаськ. Переїжджає на хутір Надія біля Єлисаветграда. Живе під нагля­дом поліції. Займається господарством. Прагне по­новити свою театральну діяльність. Листується з бра­тами: М. Садовським і П. Саксаганським.

1888               Гласний поліцейський нагляд за драматургом змінюється негласним. Дозволено виїзд із хутора Надія. Відновлення акторської діяльності в україн­ському народному театрі. Виїжджає на гастролі разом з Кропивницьким, Заньковецькою, Саксаганським, Садовським. Разом із Саксаганським зго­дом очолює окрему трупу.

1889               Написав комедію «Сто тисяч». 7892      Написав драму «Батькова казка».

1893               Написав п'єсу-жарт «Паливода XVIII століття».

1895               Написана драма «Лиха іскра поле спалить і сама щезне».

1897               Створив п'єси «Понад Дніпром», «Чумаки». Склав записку до з'їзду театральних діячів у Москві, яку з трибуни з'їзду виголосив П. Саксаганський.

1898               Написано статтю «Наталка Полтавка». Сторінки з споминів».

1899               Створив трагедію «Сава Чалий».

1900               Написав комедію «Хазяїн».

1907               Під час гастролей у Москві відвідує Л. М. Толстого, дарує йому свої твори.

1902               Написав драму «Гандзя». 1903—1904     Написав комедії «Суєта», «Житейське море».

1907               У другій половині січня в м. Умані востаннє висту­пає на сцені. Через тяжку хворобу змушений при­пинити роботу в театрі. 31 серпня їде лікуватись до Берліна.

155 вересня    Помер у Берліні Іван Карпенко-Карий.

1907               Його тіло перевезено на Україну і поховано побли­зу хутора Надія на кладовищі с. Карлюжино, по­руч з могилою його батька.

1969               У хуторі Надія відкрито літературно-меморіальний музей І. Карпенка-Карого.