(1897 — 1972)

Народився Андрій Васильович Головко 3 грудня 1887р. в с. Юрки на Полтавщині в  заможній селянській родині. У 1905 — 1908 рр. навчався у сільській школі, спробував сам складати вірші  (російською мовою). Навчаючись у Кременчуцькому реальному училищі (1908 — 1914),  мріяв про власну літературну працю. У 1912р. під впливом «Кобзаря» почав писати  вірші українською мовою. Коли навчання вже фактично було закінчено і за родинним рішенням Головко мав  скінчити ще один, додатковий, клас, який давав право на вчительську роботу, його  несподівано виключили з училища за участь в таємному товаристві «Юнацька спілка»  та за писання віршів українською мовою, вміщуваних у рукописному учнівському  журналі «Рідна мова». Жив якийсь час на хуторі Поділ, куди переїхали батьки.  Тоді ж спробував писати прозу (автобіографічна повість «З-за хмари»). Під час  імперіалістичної війни вступає до Чугуївського училища прапорщиків, і після  проходження короткого курсу навчання навесні 1915-го потрапляє на фронт. Брав  участь у боях під Рава-Руською, дістав поранення. Після 1917-го працює в школі, волосним інструктором з позашкільної освіти. У  січні 1919р. в Кременчуцькому видавництві «Маяк» вийшла поетична збірка Головка  «Самоцвіти» (17 віршів). Працюючи в місцевій кременчуцькій газеті, він друкує у  ній в перші місяці 1919р. кілька уривків з розпочатої повісті «У дикому танку.  (З часів німецької окупації)», але цей твір лишився незавершеним. Літо й осінь 1919р Головко живе разом з донькою і дружиною на далеких хуторах  Стінка і Ляхівці. У червні 1920р. записується добровольцем у Червону Армію.  Служить начальником кінної розвідки гаубичного артдивізіону об'єднаної дивізії  курсантів, яка певний час діяла разом з Першою кінною армією Будьонного. Січень-квітень 1921p. — служба в харківській Школі червоних старшин, де він  викладав політекономію. У 1922p., демобілізувавшись, повністю перейшов на літературну роботу. З 1923-го  — член Спілки селянських письменників «Плуг». Перший його завершений прозовий  твір — шкіц «Момент» (опублікований під назвою «Рафінована проституція»: Шляхи  мистецтва. — 1921. — № 2). Наступні твори — шкіці «Діти Землі і Сонця» (1922),  повісті «Можу» (1922) і «Червоний роман» (1923). 1924р. — оповідання «Крученим  шляхом», де майже повністю збережено сюжет «Червоного роману» (для видання  творів у двох томах (1957) автор здійснив нову редакцію повісті). Загальне визнання і популярність здобув Головко дитячими оповіданнями та  повістями про сільську молодь. Оповідання «Дівчинка з шляху» (1922), «Товариші»  (1923), «Пилипко» (1923) склали першу прозову збірку А. Головка «Дівчинка з  шляху», що вийшла у Харкові 1925p. Найбільший успіх серед тогочасних творів А. Головка випав на долю оповідань  «Пилипко» і «Червона хустина» (друга редакція 1957р.), які були опубліковані  1924р. і стали хрестоматійними. З'являються також повісті «Зелені серцем» (1924) та «Пасинки степу» (1925). 1926р. видано збірку оповідань і повістей «Можу» (в цей час Головко уже переїхав  до Харкова). Восени 1926-го письменник готувався до «запису тексту» завершеного на той час в  творчій уяві роману «Бур'ян». Вже в кінці 1927р. на республіканському конкурсі  до 10-річчя Жовтня книга була удостоєна ювілейної премії. З'явилися переклади  російською, білоруською, а пізніше — німецькою, угорською, польською та чеською  мовами. На 1927p. в уяві письменника складається новий твір, спочатку як роман «Три  сини» (після 1931p. — трилогія «Три брати»). У 1932p. з'явився твір «Мати» (як  пролог до роману «Три брати»),а в 1935p. опублікована його нова (основна)  редакція. Починаючи з зими 1934p. письменник працює над другою книгою трилогії —  романом «Артем Гармаш», у періодиці друкується кілька фрагментів з перших  розділів. Спробував А. Головко свої сили також в кіно. Написав кіноповість «Скиба Іван»  (1934) і на замовлення Одеської та Київської кіностудій два кіносценарії —  «Митько Лелюк» (1936 — 1937) та «Літа молодії» (1940). Під час війни був спочатку військовим кореспондентом авіаційної дивізійної  газети, потім — кореспондентом газети ЦК КП(б)У «Комуніст» («Радянська  Україна»), а з липня 1943р. працював у фронтовій газеті «За честь Батьківщини».  З-поміж творів воєнного періоду виділяється оповідання «Дружба», яке вийшло  окремою книжечкою в Уфі 1942р. 1942р. в Уфі вийшла збірка нарисів «Бойові епізоди» (твори «Бойовий екіпаж»,  «Капітан Чайка», «Снайпер Максим Бриксін» та ін., вміщувані раніше у фронтових  газетах). З кінця 40-х років основною роботою А. Головка стала праця над «Артемом  Гармашем». Роман у нинішньому його вигляді складається з трьох книг (частин).  Перша з них вийшла друком у 1951р. (із змінами і доповненнями — в 1954р.); друга  — в 1960р. (кількома розділами доповнена 1962р.); у трьох книгах роман  опублікований 1971р. (з доповненням — в 1972р.). Письменник розпочав також  четверту книгу роману, обмірковував сюжетні ходи п'ятої книги. Та їм уже не  судилося побачити світ. 5 грудня 1972р. А. В. Головко помер. Спілка письменників України встановила щорічну літературну премію імені Андрія  Головка за кращий роман року. Іменем письменника названі бібліотеки, школи,  вулиці, колгосп на його батьківщині.