Мета́фора(грец. metaphora - перенесення) - один із основних тропів поетичного мовлення. У метафорі певні слова та словосполучення розкривають сутність одних явищ та предметів через інші за схожістю чи контрастністю.
Вона не може бути "скороченим" порівнянням, тому посідає синтаксичне місце, призначене для предиката ("пакіл неба цвіте глечиками хмар" - В. Голобородько). Це - перехід інтуїтивного осяяння у сферу раціональних понять. І чим далі містяться один від другого протиставні розряди об'єктів, тим яскравіша метафора, яка прагне на відміну від символу, зосередитися в образній оболонці:
Вечір крапчастий
в деревах моркву гризе.
Під засушеною квіткою
хата сторінку чита.
В клубок білих ниток
заховався кіт,
дивиться на кашель,
що візерунком синім
коло баби спить.
(М. Воробйов)
Сконцентровуючи та узгоджуючи у своєму потужному семантичному полі найвіддаленіші чи найнесумісніші асоціації
,метафора постає суцільним нечленованим тропом
,який може розгортатися у внутрішній сюжет
,не сприйнятний з погляду раціоналістичних концепцій
.Метафора тут подібна до загадки, але з тією відмінністю, що не підлягає декодуванню, вимагаючи визнання за собою нової реальності, побудованої за естетичними принципами.
Світоглядна зумовленість лексики сягає неабияких глибин підсвідомої асоціативності з огляду на принцип вторинної номінації, особливо ж у загальнонародних метафорах.Метафора(від гр. перенесення) - це перехід інтуїтивного осяяння у сферу раціональних понять: "Вечір крапчастий /в деревах моркву гризе" (М. Воробйов) [15]. Саме метафора, вплітаючись у концептуальну картину світу (що відображає фізичні закони), "прикрашає" її відповідно до національно-культурних традицій і уможливлює через посередництво мови називання невидимого світу так чи інакше. Тобто метафора творить цей світ із летом національної фантазії. Відтак мова через систему своїх індивідуалістичних асоціацій забарвлює концептуальну модель світу в національно-культурні кольори. Так виникає поняття мовної призми, через яку заломлюється індивідуальне бачення універсуму. Так виникає кожне національне "ми" і кожне національне "я".