Захарова Н.В.

Запорізькийнаціональний університет

1. Якщо раніше вчених цікавила перш за все мова і її будова, то сьогодніпредметом інтересу став зв'язок мови з людиною. Лінгвісти були змушенірозширити предмет свого дослідження і прийти до співпраці з представникамиінших наук, в першу чергу психології, соціології, етнографії і культурології, врезультаті чого виникли такі області мовознавства, як соціолінгвістика,психолінгвістика й етнолінгвістика.
2. Кожнанаціональна мова виконує декілька основних функцій, одна з них – фіксація тазберігання всього комплексу знань і уявлень данної мовної спільноти про світ.Етнолінгвістика стоїть на межі власне лінгвістики, етнографії, фольклористики,культурології, соціології і сьогодні переживає друге народження. Саметнолінгвістичний аспект наукових студій передбачає вивчення наслідків впливуна мовну структуру міфології, психології, звичаїв, побуту, вірувань, обрядів,загальної культури й менталітету етносу. Тому дуже актуальноюстає проблема переосмислення функціонування і розвитку національного мистецтва,чільне місце в якому належить фольклору як динамічній формі творчої енергіїкожного народу.Метою нашоїрозвідки є застосування у дослідженні загадки доробку таких провідних галузеймовознавства, психо-, соціо- та етнолінгвістика з подальшим виявленнямспецифіки загадки по відношенню до пареміології і фразеології.
3. Мова – це скарбниця народного, національногосвітобачення. Вона відображає всі етапи світобачення народу і відбиваєетнокультурні, народно-психологічні й міфологічні уявлення та переживання,тобто менталітет етносу як національну специфіку людського світосприйняття, прощо свідчить хоч би традиційне дискурсивне її вживання - через фольклорні текстизамовлянь, вірувань, оповідей-міфів (у формі казки, переказу, легенди,анекдоту), вербальних фрагментів весільних та інших обрядів, ритуальних дійствтощо. Особливе місцесеред таких дискурсних одиниць належить сентенційним і орнаментальним народнимвисловленням-пареміям як вищому прояву народного духу, глибин його <spanclass=grame>філософії, етики та естетики.
4. У мовознавстві визначення „паремії” у багатьохвипадках застосовуються відносно тільки приказок і прислів'їв. Проблемапоходження та класифікації паремій – одна з найскладніших і малодосліджених.Саме поняття „паремії” викликає багато питань, бо цей термін не має середучених остаточного визначення.Однією з задач цієї розвідки є з'ясуванняпитання, які саме дискурсні одиниці прийнято називати пареміями і чи можнавіднести до них загадку.Якщо проаналізувати декілька тлумачень цього поняттятакими дослідниками, як В. М. Мокієнко, О. В.Дуденко, М. М. Пазяк, Н.А. Ковальська , А. Крікман<spanlang=uk style="font-size: 14pt; line-height: 28px;"> , Е.Норман, В. Піно , Р. Саукас<spanlang=uk style="font-size: 14pt; line-height: 28px;"> , топаремію можна визначити як „короткий текст, нерідко обмежений одним реченням(прислів’я, приказки, говоріння та ін.) чи навіть фрагментом речення (різногороду кліше); мовне явище, яке відбиває життя народу, риси характеру, вчинки,події, життєвий досвід, реалії оточуючого світу, релігійні уявлення.<spanstyle='color:purple'>

Вдалою видаєтьсязапропонована в Енциклопедії української мови така дефініція паремій: це„народні вислови, виражені реченням, а також короткими ланцюжками речень, якимипередаються елементарна сценка чи найпростіший діалог” [УМ 2000,<spanlang=en-us style="font-size: 14pt; line-height: 28px;"> c<spanlang=uk style="font-size: 14pt; line-height: 28px;"> . 424].Та сама Енциклопедія української мови подає таке визначення: „до класу паремійналежать: прислів’я і приказки (вони становлять основну масу – до трьох чвертей– усього паремійного фонду), примовки, загадки, прикмети, „ділові” вислови,повір’я, „віщі” сни, ворожби, задачі, головоломки, скоромовки, пустомовки,замовляння, небилиці, нісенітниці, одномоментні анекдоти, казкові формулитощо”.

5. Загадкиможуть служити свідотством культурно-гносеологічної здітності етносу фіксуватияк стереотипне сласне антропометричне відношення до обєктивного світу, що зчасом перетворюється в етносвідомості на прототипове. Притаманні загадці іспільні для всіх паремій такі відмітні риси, як клішування і повна або відноснасинтаксична завершеність, які знаходять свій прояв у притаманних загадціконкретності теми, лаконізмі, конденсованості думки і надзвичайній стійкостітрадиції та усталеності образів.
6. Має загадкатакож і специфічні, притаманні тільки їй характеристики. До них можна віднестиспецифічну гносеологічну, культурну йпрагматичну діалогічністю.Характерною особливістю художньої формизагадок є й поєднання глибокої предметності образу, конкретності теми звимогами абстрактного, узагальнюючого порівняння, а також збереженнядвоплановості, певної паралельності в побудові художнього образу примаксимально стислій його формі.
7. Антропоцентричність дискурсивного зразка загадки є також специфічною:вона експлікована у формальній структурі цього жанру, представленій якдіалогічна конструкція. Дискурсивний зразок загадки має інтерсеміотичнуспецифіку, що виявляється у способі його залучення до семіотичного універсумукультури етносу та цивілізації в цілому. Залежно від специфіки антропногопроектування мови метод антропоцентризму доповнюється й коригується етно- йкультуроцентризмом.
8. Загадка існує всеміотичному універсумі як зразок дискурсу, що характеризуєтьсяспецифічною гносеологічною, культурною йпрагматичною діалогічністю та способами їїтекстової реалізації. Реальнізагадки будуються на підставі цієї специфіки, репрезентуючи числен<spanstyle='letter-spacing:.3pt'> ними тактиками інтерактивні стратегіїперформативності,шифрування тапідказки, які зумовлюють особливу пізнаваль но-естетичну програму адресованості та своєрідний міфопо<spanstyle='letter-spacing:.3pt'> етичний спосіб перетворення дійсності в мовнійформі.
9. Використовуючи ресурси метафоризації, міфопоетичного виразу думки тахудожнього пізнання світу, загадка виявляється інтертекстуальнопов'язаною з іншими дискурсивними зразками - байкою, прислів'ям, анекдотом,приказкою, піснею, представляючи у переінтерпретованому вигляді різні життєвоважливі елементи дійсності: людину, її житло, їжу, одяг, посуд, знаряддя праці,господарчу діяльність, сприйняття часу, тваринний і рослиннй світи,астрономічні та природні явища тощо.
10. Відтворюваність, образність, експресивністьнаближують загадки до фразео логізмів,а дискурсивні функції репрезентують їхнюунікальну жанрову природу. Поєднуючи у своїй програмі адресованості стратегіїперформативності, підказки й шифрування,загадки служать, як і фразеологізми, джерелом різноманітної інформації, зберігаючи й транслюючи її вуніверс умі культури етносу.<spanlang=uk style="font-size: 14pt; line-height: 28px; letter-spacing: 0.3pt;">

Дійсність відображено в загадках не ушкоджено, а суцільно, у всій гаміпочуттів, а її образи - яскраві, пишнобарвні, з нечуваною різноманітністюзвуків. Світ у загадках рухається, звучить, переходить з одного якісного станув інший, з'являється саме в тій діалектиці, яка притаманна життю.

Таким чином, загадки мають багато спільного з пареміями і фразеологізмами,не належачи однак повною мірою ні до тих, ані до інших. Вони є невичерпнимінформаційним джерелом, семіотичним феноменом, який зберігає й транслюєнаступним поколінням стереотипні уявлення етносу, яскраво репрезентуючи йогоповсякденно-емпірічний, історичний і культурний досвід, його міфи, традиції,обряди, вірування, забобони.