ЕЧЕҐАРАЙ-І-ЕЙСАҐІРРЕ, Хосе

ЕЧЕҐАРАЙ-І-ЕЙСАҐІРРЕ, Хосе - творчість письменника

ЕЧЕҐАРАЙ-І-ЕЙСАҐІРРЕ, Хосе (Echegaray у Eizaguirre, Jose - 19.04,1832, Мадрид — 14.09.1916, там само) — іспанський драматург, лауреат Нобелівської премії 1904 р.

Народився 19 квітня 1832 р. в Мадриді, в сім'ї професора грецької мови. У 1895 р. сім'я перебралась у провінційне містечко Мурсія, де батько влаштувався викладати в інститут, до якого ще в дитячому віці вступив і Ечеґарай-і-Ейсаґірре. У 14 років він вже отримав ступінь бакалавра філософських наук, після чого, знову достроково, закінчив мадридське технічне училище і з 1853 р. працював спочатку інженером, а потім викладачем математики у мадридському училищі.

Ечеґарай-і-Ейсаґірре написав значну кількість наукових праць, він вважається одним із найвідоміших математиків Іспанії того часу. З 60-х років XIX ст. Ечеґарай-і-Ейсаґірре активно займався політичною діяльністю. У 1868 р. він став міністром суспільної праці, у 1869 р. — міністром торгівлі. У тому самому році його обрали в іспанський парламент, пізніше він отримав посаду міністра фінансів і заснував Банк Іспанії.

На першу половину 70-х pp. XIX ст. припадає і початок драматургічної творчості Ечеґарай-і-Ейсаґірре. Його перша опублікована п'єса — «Чекова книжка» («El libro talonario», 1874). У тому самому 1874 р. Ечеґарай-і-Ейсаґірре створив ще одну п'єсу, яка принесла йому літературний успіх — «Дружина месника» («La Esposa del vengador»), а в 1875 p. написав «В ефесі шпаги» («En el puno de la espada»), яка зробила його знаменитим.

Усього Ечеґарай-і-Ейсаґірре написав понад 60 п'єс. З-поміж них виокремлюють: «Божевілля, або Святість» («О locura 6 santidad», 1877), яка забезпечила письменнику міжнародне визнання, «Син Дон Жуана» («El Nijo de Don Juan», 1892), «Великий Галіото» («El gran Galeoto», 1881), «Божевільний бог» (1910) та ін. У драматургії Ечеґарай-і-Ейсаґірре поєдналися традиції барочної драми П. Кальдерона, мелодраматичний пафос і романтичні теми честі, вірності, кохання. Високо відгукнувся про Ечеґарай-і-Ейсаґірре англійський драматург Б. Шоу, котрий вважав, що його драматургія належить до «школи Фрідріха Шиллера, Віктора Гюго та Верді з притаманними їм колоритністю, істинним трагізмом, боротьбою краси та героїзму із сліпою долею або неприборканим ідеалізмом, що понад усе шанує ревнощі та помсту».

У самій Іспанії ставлення до драматургії Ечеґарай-і-Ейсаґірре було далеко не однозначним. Попри її популярність у простого глядача, група письменників, що представляла «покоління 1898 року», вважала п'єси Ечеґарай-і-Ейсаґірре застарілими і надмірно сентиментальними і ставили у докір драматургові, що він утратив зв'язок із проблемами, актуальними для іспанської сучасності. У пізніших критичних оцінках творчість Ечеґарай-і-Ейсаґірре була визнана тією ланкою, що поєднала класичний та сучасний етапи розвитку іспанської драми. У 1904 р. Ечеґарай-і-Ейсаґірре був нагороджений Нобелівською премією «за численні заслуги у відродженні традицій іспанської драми». У 1912 р. літературні заслуги Ечеґарай-і-Ейсаґірре були також відзначені орденом Золотого руна. Помер письменник 14 вересня 1916 р. у Мадриді.

Літ.: Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия: В 2 т. - Москва, 1992. — Т.2.

В. Назарець

Загрузка...

Украинская Баннерная Сеть

(1832 - 1916)