загрузка...
ЗНО 2015 Шкільні твори Нелітературні твори Каталог авторів Скорочені твори Конспекти уроків Підручники
5-11 клас
Біографії
Нові скорочені твори
Cкорочені твори
Статті
Твори 12 класів
Шкільні твори
Новітні твори
Нелітературні твори
Підручники on-line
План уроку
Теорія літератури
Народна творчість
Казки та легенди
Давня література
Український етнос
Аудіокнига
Велика Перерва
Контакти
Зарубіжна література
Інші предмети
Сочинения на русском



SELECTORNEWS - покупка, обмен и продажа трафика
загрузка...


Яндекс.Метрика Яндекс цитирования


Творчі роботи наших відвідувачів

БУДЬ ЗДОРОВИЙ, ЯК ВОДА

Все живе на землі потребує води. Без неї в’яне квітка, страждає звір, змовкає пташка – без неї гине життя. Кожна краплина води – дорогоцінний дар природи. Вода напуває землю, а земля годує людину. Люди завжди ро-зуміли важливість води та упродовж багатьох віків оспівували її як основу буття. Серед наших предків побутувало справжнє поклоніння воді. Обожню-валось усе – море, озеро, річка, джерело, криничка. У давнину молилися над

Водою, навіть приносили жертви озерам і криницям. Народ поважав святу стихію води, від якої залежало його щастя та добробут. В уявленнях давніх людей вода була старшою за все інше на землі – за рослин, за тварин. Вважа-лося, що вода з’явилася на самому початку утворення світу. Тому колись у замовляннях (за народними уявленнями, магічні слова, вислови, що мають чаклунську силу і які, якщо їх промовляти, впливають на когось, щось – лікують хвороби, загоюють рани і т.п.) зверталися до води :”Водичко, найстарша сестричко”.

Шанобливе ставлення наших предків до води виявилося і в обрядах її освячення, які відбувалися під час Водохреща та Стрітення. Йорданська та стрітенська вода вважалася цілющою – її пили, нею змочували хворі місця, вмивалися, купалися в ній. За стародавніми віруваннями, це додавало людям здоров’я та вроди. Животворною силою наділяв народ і „непочату воду” – ту, яку зачерпують з річки чи криниці до сходу Сонця. Звідси народжувалося трепетне ставлення давніх людей до криниць та водоймищ. Річки з давніх-давен одухотворювалися народною фантазією – їх уявляли судинами землі, у яких тече вода.

Люди вчилисяґ розуміти „голос” води : їм здавалося, що річка то лагідно промовляє до них, то грізно стогне і реве. Дуже часто річки порівнювалися з богинями, яких народ намагався улестити палкими молитвами. Поважне ста-влення до криниць ставало причиною їх освячення – над ними наші предки запалювали свічки, ставили хрести, образи, каплички. Криниця здавна вважа-лася святим місцем, біля якого не можна було лаятися чи говорити неправду.

В Україні одвічно шанувались джерела. Чистота табездоганні смакові якості джерельної води сприяли тому, що народ надавав їй символічного значення – вона вважалась живою, тобто особливо цілющою. Такою постає вода у народних оповіданнях та казках : додає сили, зцілює рани, повертає до життя. Водночас у народній фантазії народжувався образ мертвої води – забрудненої, спотвореної бездушним ставленням стихії, яка мститься людям усілякими бідами та хворобами. Тому важким гріхом було плюнути у воду чи забруднити її нечистотами. Кришталеву чистоту води завжди оспівували й ретельно оберігали. Таку воду наші предки на знак особливої шанипили з непокритою головою.

Вода вражає своєю силою та енергією. Зачаровано спостерігаючи весня-ний льодохід, повінь, морський шторм або водоспад, людипоклонялися не-стримній силі води, шанували її могутність. Мабуть, звідси і походить приказка-побажання:”Будь здоровий, як вода”. Захоплюючись красою водної стихії, люди наділяли її такими якостями, як справедливість та здатність до пророкування. Під час деяких народних свят молодь навіть ворожила на воді, бажаючи зазирнути у майбутнє. У нашій мові дотепер чути відгуки вірувань тих часів, коли судили водою:”Правда у воді не тоне й у вогні не горить”, ”Вивести на чисту воду” та інші. В Україні були поширені обряди купання, обливання, збирання роси – вважалося, що вода очищає від усілякого зла.

У народі воду няділяли людськими якостями – люди хотіли бачити її не грізною бездушною стихією, а добрим другом, вірним помічником і захисником. Вода часто згадується в українських народних піснях:”Тихо, тихо Дунай воду несе”,”Через греблю вода рине”,”І лід тріщить, і вода плющить” та інші. Народ тісно пов’язує її стан з власними почуттями : коли вода тиха, прозора – то радість, а коли каламутна – горе, смуток. Чимало пісень оспівують красу здорової і чистої води, яка наче здатна оберігати молодість і вроду людини („На кладочці вмивалася”,”Десь тут була подоляночка”).

Приваблювала людину і невпинність могутньої течії води, яка уособлювала плин самого життя й викликала в уяві яскраві образи, що знайшли своє втілення у народних загадках про воду :”Не кінь, абіжить”,”Не ліс, а шумить”,”Без рук, без ніг, а цілий світ перейде”. Народ ніжно поетизував у власній творчості воду, її життєдайну силу, енергію, красу і передавав це почуття майбутнім поколінням, заповідаючи берегти безцінний дар природи – воду.

Петров Олександр


загрузка...

Яndex
 
загрузка...
Google