Автор «Слова про Ігорів
похід» був
Великим українським
патріотом.
І. Огієнко
Події, змальовані в поемі, відбувалися 1185 р., коли князь Ігор повів
своє військо на половців, цю цінну для української культури пам’ятку було
знайдено 1795 р. графом Мусіним-Пушкіним далеко від української землі. У «Слові»
реально змальовано суспільне та політичне життя Київської Русі: епоха
роздробленості, міжусобна боротьба князів.
Половецькі орди нападали на руські землі, грабували людей, палили села,
молодих і дужих забирали в поло. Роздріблені князівства не могли протистояти
згуртованій силі половців, і Новгород-Сіверський князь Ігор навесні 1185 р.,
незважаючи на затемнення сонця, яке віщувало поразку, виступив сам проти ворога.
Молодому князеві так кортіло слави! Та лише перші дні тішили його, а вже на
третій день військо було розбито, а сам Ігор потрапив у полон, що було для нього
найстрашнішим. Перед походом князь звернувся до своєї дружини з такими палкими
словами: «Браття і дружино! Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим
бути».
Коли читаємо поему, в уяві постають і мужні воїни, і безстрашний князь
Ігор. На території Харківської області він зазнав поразки, поблизу Харкова
рухалася дружина князя: з високо піднятими стягами з півночі на південь, а
поверталася з низько опущеними головами купка вцілілих воїнів із півдня на
північ.
Інший князь, змальований у «Слові», - Всеволод – теж хоробрий воїн,
завжди в гущі бою. Він із винятковою теплотою ставився до дружини та нагадував
билинного героя. Мужністю Ігоря та Всеволода захоплюється Святослав: «Ваші
хоробрі серця в жорстокім харалузі сковані, а в одвазі загартовані». Широко
відоме в історії та літературі «золоте слово» Святослава, що стало символом
об’єднанням
Русі.
З давніх-давен образ Ярославни привертає увагу поетів, прозаїків,
художників своєю нерозкритою таємницею жіночості, вірності своєму єдиному
судженому. Згадаймо Шевченків переспів «Плач Ярославни», Половчиху у «Вершниках»
Ю. Яновського, дівчину, «що просто вміла чекати» у вірші К.
Симонова.
Центральне місце в системі образів посідає образ Русі, автор окидає оком
усю Руську землю, розмірковує над її минулим і майбутнім, над причинами
занепаду, засуджує легковажність Ігоря та наголошує, що лише в спільній
боротьбі, об’єднаними зусиллями всіх князів можна розгромити ворогів та досягти
розквіту держави. Великого значення у творі надається природі, вона бере участь
у подіях, то прискорюючи їхній хід, то попереджаючи про небезпеку. Природа ніби
співчуває русичам, допомагає Ігореві втекти з полону, саме до сил природи
звертається й Ярославна, шукаючи підтримки. Треба вміти читати книгу природи, і
вона допоможе, якщо ми будемо її берегти.
Декілька століть минуло з часу написання «Слова про похід Ігорів», багато
дослідників і далі вивчає його. Було зроблено десятки перекладів і переспівів,
його було введено до шкільної програми, бо високі ідеали, що несе в собі цей
твір до нас через віки, не повинні відходити в архіви пам’яті людської, а й далі
виховувати нові покоління в дусі патріотизму, сміливості, вірності, величі й
краси.
