Одного разу мама купила мені книгу тоді не дуже відомого ще для мене автора, а зараз справжнього володаря слова Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки». Перші ж прочитані сторінки викликали у мене щирий сміх, адже твір був дуже цікавий, захоплюючий та наповнений колоритом справжнього безтурботного життя дітей. І все це разом справляло враження, наче автор пишучи цей дитячий роман сам був у віці головних героїв твору Павлуші і Яви, настільки щиро були передані усі переживання та емоції головних героїв Всеволодом Нестайком.

Усі пригоди, які відбувалися з героями цього твору, я переживала разом з ними, так само відчуваючи радість або сум, переживання або впевненість. Прочитавши цей твір, я дещо змінила свій погляд на життя, багато чого зрозуміла і навчилася багатьом людським цінностям, а саме: щирості у почуттях, відданості у дружбі, а ще не втрачати почуття гумору і пам’ятати , що будь-які проблеми завжди можна вирішити.

Тому я раджу читати цей твір не тільки дітям, а й дорослим, бо саме в ньому ви можете знайти те, чого вам не вистачало у житті.

Цей твір повів мене в прекрасну казку

У чудо-світ дитячого життя,

І відімкнув він двері у прекрасне,

В романтику, що заворожує серця.

Він научив мене як володіти щастям,

І як зробить барвистим цілий світ,

Як у метро проїхать на кориду,

У повінь врятувати всіх сусід.

Тут знайдеш ти щось своє і знайоме,

В героях упізнаєш сам себе.

Дитина і дорослий тут герої,

А дружба в них завжди понад усе.

Мої ровесники ви і Павлуша й Ява,

Я з вами завжди була до кінця

Сміялася, раділа і переживала,

Ви для мене стали як сім’я.

Хай не найкраще ви в школі учились

Не все уміли до ладу зробить,

Та ви завжди з добром у серці жили

І читачів навчили довкола все любить.

Насамкінець бажаю, щоб розлука

Ніколи не жила у ваших серцях,

Щоб пам’ять про дитинство безтурботне

Усмішкою озвалась на устах.

Анастасія Крупик

29.07.2010 року