загрузка...
загрузка...
загрузка...

Яндекс.Метрика Яндекс цитирования

Стислий виклад твору

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ
ЛІТЕРАТУРА В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ (ДО 1939 Р.)
БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ
Автопортрет

«Я все — п'яний дітвак із сонцем у кишені».

«Я — закоханий в житті поганин».

З першої книжки «Привітання життя»

 

Червоні клени й клени срібні,

 над кленами весна і вітер.

 Дочасності красо незглибна,

невже ж тобою не п'яніти?

 

Я, сонцеві життя продавши

за сто червінців божевілля,

захоплений поганин завжди,

поет весняного похмілля.

 

Коментар

Ліричний герой вірша Б.-І. Антонича «Автопортрет» — як дитина, що відкриває для себе світ. Він радіє сонцю, весняному буянню природи. У нього клени чомусь червоні і срібні, а під ними гуляють, \як дітлахи, взявшись за руки, «весна і вітер». З іншого боку — він не дитина, а поет, поганин, що поклоняється Сонцю, Вітру, Блискавиці, Зеленому Дереву. І цей вірш — відображення його душі, закоханої у красу, справді «автопортрет».

 

 

Вишні

Антонич був хрущем і жив колись на вишнях,

на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко.

Моя країно зоряна, біблійна й пишна,

квітчаста батьківщино вишні й соловейка!

 

Де вечори з Євангелії, де світанки,

де небо сонцем привалило білі села,

 цвітуть натхненні вишні кучеряво й п'янко,

як за Шевченка, знову поять пісню хмелем.

 

Коментар

Співець природи, Б.-І. Антонич не відділяє себе від неї, із хлоп'ячою бешкетливістю та задерикуватістю веде свій родовід від хруща. А вишні в нього асоціюються із Шевченком і його неперевершеним «Садком вишневим коло хати...». Поезія «Вишні» виказує глибоку любов автора до свого рідного краю, де дорога йому кожна комашка й квіткова пелюсточка. Тому він називає свою батьківщину не інакше, як «моя країно зоряна, біблійна й пишна».


Яndex
 
загрузка...
Loading...