Зарубіжна література Теорія Каталог авторів 5-12 клас Контакти Партнери
ЗНО 2014
Біографії
Нові скорочені твори
Cкорочені твори
Статті
Твори 12 класів
Шкільні твори
Новітні твори
Нелітературні твори
Підручники on-line
План уроку
Народна творчість
Казки та легенди
Давня література
Український етнос
Аудіокнига
Велика Перерва
Актуальні матеріали
Інші предмети
Сочинения на русском



загрузка...
загрузка...


Яндекс.Метрика Яндекс цитирования


Конспекти уроків російською мовою
Реферат, курсова, контрольна, дипломна робота, твір. Скористайтесь пошуком. Ви знайдете всі необхідні матеріали. =>>>>>>>>

8 КЛАС
ТВОРИ З РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ

Відтворення героїчної і трагічної історії України та боротьби запорозького козацтва за волю і незалежність у народних піснях і думах

Про наші битви на папері голо

Лише в піснях вогонь отой пашить...

Ліна Костенко

Історія України...

Це війни і повстання, це сльози і перемоги, це «тихі води, ясні зорі» і буруни біля Дніпрових порогів, це незламність Байди і крилаті козацькі «чайки» серед хвиль розбурханого моря, буйні веселощі на Січі після перемог і плач полонянок у неволі, це ненависть і любов, вірність і зрада — це все, чим живе людина, чим живе народ, живе весь світ.

Слухаю дзвін бандури чи кобзи, слухаю пісні-думи моєї України — і перед очима постають картини.

Спокійно коливається ковила у степу, та раптом — пил, крики, свист татарського аркана. Палають хати, чути стогін, зойки...

Не раз таке траплялося в Україні. Тоді на захист свого краю виступали козаки. Про це— у піснях і думах:

Бились з ранку козаченьки

До ночі глухої.

Козаків лягло чимало,

А татар — утроє...

(«Ой, Морозе, Морозенку»)

Ось стоїть він перед нашими очима, як величний пам'ятник козацькому героїзму, людям, що здатні загинути за рідний край. Стоїть на Савур-могилі з раною у грудях (вороги в нього «живцем серце виривали») і прощаєтеся з Україною.

Та не тільки турки і татари лізли на родючі українські землі, як сарана, приходили і польські магнати. І знов на боротьбу вставали лидарі-козаки. Перебий-ніс «лядськую славу загнав під лаву». Богдан Хмельницький... Погляньмо:

Гей, поїхав Хмельницький із Жовтого броду.

Гей, не один лях лежить головою в воду.

(«Гей, не той то хміль»)

Та були і поразки. І панували в Україні польські та литовські поневолювачі. Тоді козаки ставали гайдамаками, брали до рук свячені ножі.

Ой ви, ляшки, та недовірки,

Годі ж панувати,

Гей, недалеко іде Гонта,

Дась він вам взнаки.

(«Ой наварили ляхи пива)

Поруч з ним — його найближчий друг Максим Залізняк. Отак Максим Залізняк

Із панами бився

І за те він слави

Гарной залучився.

(«Максим козак Залізняк»)

Століттями точилася боротьба. В народних піснях ми знаходимо метафоричні картини:

Чорна рілля зорана

І кулями засіяна, гей, гей!

(«Чорна рілля зарина»)

Хто ж оборонить цю землю? Хто стане на її захист? Козацькі лицарі — більш ніхто. Люди, що найбільше в світі люблять Україну, готові за неї життя віддати, навіть після смерті хотіли б залишитися в її пам'яті. Ніякі тортури не можуть змусити козака зрадити рідку землю і віру християнську. В Царграді висить «за гак ребром зачеплений» Байда та стріляє в турецького царя. «Ото ж тобі,царю, за Байдину кару», — закінчує «Пісню про Байду» сивий кобзар.

А ось закований у кайдани невільник Самійло Кішка говорить ляхові Бутурлаку:

Бодай же ти того їм діждав,

Щоб я віру християнську під нозі топтав!

(«Самійло Кішка»)

А коли і траплялася зрада, то вона безжально каралася. Як колись Тарас Бульба, дає благословення на покарання свого сина Сави старий героїчний козак Чалий («Ой був » Січі старий козак»).

Героїчно гине у Варшаві посаджений на палю Гордій Чурай («Орляку Чураю»), відважно воює козак Нечай («Ой, з-за гори високої»). Оспівують пісні та думи героїзм та лицарство відомих історичних осіб: Кривоноса, Богуна, Хмельницького, Супруна, Сірка, Палія та інших — і маловідомих козаків.

І майже завжди це «вільні птахи», для яких «степ широкий»— «сват», «шабля й люлька -— вся родина, сивий коник» — «брат» («Там Де Ятрань круто в'ється»). Такий і козак Голота, що полем гуляє «ні города, ні села не займає», але не підступність татарина дає гідну відсіч. Як міфічний Антей, він черпає сили у рідній землі.

Козаки вміли і пити-гуляти, і воювати. Жили за принципом: «як бити, то бити, як пити, то пити». І часом необачними бували, як козак Нечай, що

...поставив...

Три сторожі в місті,

А сам пішов до кумоньки

Щуку-рибу їсти.

Однак, насамперед, все ж таки була справа, заради цього розлучалися і з матір'ю, і з жінкою. Але й теплоти душевної не позбавлені ці нещадні до ворогів лицарі. Ось як зворушливо прощається із земляками козак, що їде з України («Ой гай, мати»):

Виїжджавши, шапку знявши,

Низенько вклонився:

«Ой прощайте, слобожани,

Може з ким сварився».

...Замислююся над долею України та її лицарів. Заплющую очі і знову бачу вечірнє небо, яскраві зорі, Дніпрові пороги, вогнища... Лунає соковитий, глибокий, якийсь величний голос сивого кобзаря:

Ей, пане Хмельницький, Богдане-Зиновію,

Наш батю, полковнику чигиринський.

Дай, Господи, щоб ми за твоєї голови пили та гуляли,

А неприятеля під нозі топтали!

(«Хмельницький і Барабаш»)

Співає кобзар і про військо Запорозьке, що «як мак процвітає», але, на жаль, і про те, як Січ руйнували. Думаю: це ж і мої предки, якась крапелька їхньої крові і в моїх жилах. І повторюю вірші Василя Симоненка:

Ви, байстрюки катів осатанілих,

Не забувайте, виродки, ніде:

Народ мій є!

В його гарячих жилах

Козацька кров пульсує і гуде.

загрузка...
загрузка...

Яndex
 
загрузка...
Loading...
Google