Олександр Олесь любив Україну, пишався її славною історією, у творах прославляв славних синів і дочок своєї Батьківщини.

У літописі «Повість минулих літ» під роком 969-м є згадка про хлопчика, який урятував Київ від навали печенігів. Цей сміливий підліток зумів добратися до Дніпра, перепливти річку і повідомити русичів: «Якщо ви не підступите завтра рано під город, — здадуться люди печенігам».

На основі цієї легенди Олександр Олесь створив історичну поему «Печенізька облога Києва», у якій уславив подвиг невідомого героя. Забулося ім'я хлопчика, та довго житиме в віках відважний і кмітливий, винахідливий і витривалий герой поеми. Він зумів обдурити дорослих воїнів, перебратися через Дніпро.

 

Навздогін летять стріли,

А мале хлоп'я давно вже

степом котиться-летить...

Сяють вогниками очі,

серце пташкою тремтить.

 

І повів славний Претич вояків, і визволили вони Київ.

З того часу минуло багато століть, «і давно вже в серці нашім вмерло лицаря ім'я», а відважний подвиг житиме вічно.