Світова література пережила багато змін: ці зміни стосувалися і погляду на мету мистецтва, і жанрових змін, і стилістичних вподобань.

Важливо, що зміна літературних напрямів і течій відбувається через зміну мислення людей у певну культурну й історичну епоху. Змінюється світогляд, думка щодо ролі та сутності людини, змінюються культурні акценти. Це призводить і до суттєвих змін в річищі літератури. Так, у Європі приблизно у другій половині XVIII століття виникає принципово новий мистецький та суто літературний напрям — сентименталізм. Що ж зумовило його виникнення? Попередня епоха класицизму, безкомпромісний позитивізм у сприйнятті і зображенні світу й людини зазнали серйозної кризи. Бо люди усіх часів розуміли, що не тільки і не стільки розум зумовлює людину, її дії, її вчинки та прагнення, скільки почуття, емоції, захоплення та пристрасті. Саме це розуміння змістило акцент з однозначного раціонального розуміння світу на почуттєве сприйняття, ліричність та емоційність.

Але сентименталізм розвивається не тільки на терені європейської літературної традиції — українські письменники, надихнувшись природною чуттєвістю українців як чи не провідної риси нашої ментальності, намагаються і в творах зобразити почуття людей, показати їх силу і красу.

Г. Квітка-Основ'яненко є найяскравішим представником українського сентименталізму. Його повість «Маруся» відома багатьом читачам в Україні та за її межами. Які ж прикметні риси сентименталізму письменник втілив на практиці?

По-перше, як вже говорилося, головним предметом зображення автора стають не події, а почуття персонажів. Маруся, Василь, батьки Марусі глибоко і щиро переживають усе, що з ними відбувається, саме на почуття і спрямовує увагу письменник. Розкрити внутрішній світ персонажів йому допомагають пейзажні картини. Саме картини природи відіграють велику роль в сентименталістському творі, бо «настрій» природи є суголосним настроєві героя, підкреслюючи його, або ж навпаки — вони контрастують, і це також допомагає розкрити настрій, психологію персонажа.

Я помітив, що почуття передаються не тільки через висловлювання самих героїв, не тільки через природу, але й через стиль мови самої повісті і мови персонажів. Використання пестливих слів, відповідних фразеологізмів, поетичної і ліричної мови створює неповторну атмосферу ліризму в епічному творі. Так, поєднання ліричного і епічного в межах одного тексту — дуже типове для сентименталізму явище, бо почуття героїв стають настільки важливими, що часто затьмарюють розвиток події або ж просто конкурують із ним. Почуття головних героїв-часто дещо гіпертрофовані: навряд чи ми можемо уявити, що в наш час чоловік стільки плакатиме і буде настільки емоційним, але зважмо як на епоху створення твору, на особливий спосіб мислення людей в добу сентименталізму, так і на «закони жанру» сентиментальної повісті.

Мені дуже сподобалось, що Г. Квітка-Основ'яненко обирає за героїв своєї повісті звичайних селян. Я думаю, цим письменник підкреслює, що звичайна людина здатна на не менш глибокі почуття, ніж освічені та забезпечені люди. Крім того, саме єднання з природою, із рідною землею, опоетизована народною творчістю щоденна праця заради добробуту власної родини — усе це робить людину здатною відчувати настільки сильно і настільки чисто.

Повість «Маруся» Г. Квітки-Основ'яненка привнесла в нашу літературу зрілий сентименталізм (ознаки його ми бачимо в «Наталці Полтавці»), зробивши нашу літературу багатшою та емоційнішою, додавши до скарбниці рідного слова ще один неоціненний перл...