Творча спадщина Євгена Гребінки дуже різноманітна. Велику частину творів письменника становлять байки, в яких він оригінально та художньо довершено викриває одвічні людські вади. Але є у творчому доробку Гребінки і ліричні твори.
Одним із найвідоміших та найдовершеніших творів Євгена Гребінки є балада «Човен». Домінуючим напрямом у ліриці за часів написання поезії був романтизм, отож і «Човен» витримано у традиціях романтизму. Емоційної напруженості надає баладі провідний її образ - образ човна. Цей образ, як на мене, є дуже глибоким. Човен у морі є уособленням особистості, яка потрапляє у море подій та нестандартних ситуацій, у море життя.
Образ човна містить певні елементи трагічності, що є в цілому характерним для романтичних творів. Складне протистояння особистості та навколишнього світу і створює конфлікт, напруження в поезії.
Балада «Човен» дуже сподобалась мені не тільки змістом та образністю, а й художньою мовою. Гребінка використовує типові для фольклору порівняння й образи, ритміка наближена до народної пісні. Море життя постає перед читачем грізним та небезпечним:
Заграло, запінилось синєє море,
І буйнії вітри по морю шумлять,
І хвиля гуляє, мов чорнії гори
Одна за другою біжать.
Як темная нічка, насупились хмари,
В тих хмарах, мов голос небесної кари,
За громом громи гуркотять.
Море розбиває човен на тріски, але ліричний герой не доходить з цього висновку, що така доля очікує на кожного, хто вирушає в далекі мандри морем життя. Наскільки мені відомо, балада «Човен» є автобіографічною: сам Євген Гребінка мусив залишити хутір, де він виріс, щоб вирушити в далеке плавання і підкорити «білий світ». Мені дуже сподобалося те, що ліричний герой, попри свій страх перед світом, вважає потрібним це метафоричне плавання. Мене вразило те, що письменник, який жив понад сто років тому, висловив ставлення до життя, яке притаманне мені та багатьом моїм одноліткам: я теж упевнений, що для досягнення своєї мети кожна людина мусить щось робити, навіть якщо вона відчуває невпевненість або страх. Сам автор балади щиро зізнається у своїх побоюваннях, але вирішує не ховатися від світу, сподіваючись на те, що зможе «випливти» зі складних ситуацій, з якими він стикатиметься у життєвому морі:
Як човнові море, для мене світ білий
Ізмалку здавався страшним;
Да як заховаться? не можна ж вік цілий
Пробути з собою, одним.
Прощай, мій покою, пускаюсь у море!
І, може, недоля і лютеє горе
Пограються з човном моїм.
Балада «Човен» Євгена Гребінки є глибоко ліричним твором, який зворушує читача своєю щирістю. Письменник майстерно поєднує елементи фольклорних творів, власні знахідки та думки на тлі морально-етичних поглядів романтизму. Цікаво, що попри те, що рішення ліричного героя є досить різким і категоричним, балада не втрачає від того своєї краси та ліричності. Певно, було б непогано, якби і ми вміли вирішувати свою долю з таким ліризмом та красою, тоді, напевне, наше життя сприймалося б нами дещо по-іншому...
