СІРКО - КАЗКИ ПРО ТВАРИН - Українська література

Був собі в одного чоловіка собака Сірко — тяжко старий. Узяв хазяїн та й прогнав його від себе. Никає Сірко по полю, і так йому гірко: «Скільки років я хазяїнові вірно служив, годив, добро йому робив, а тепер на старості літ він мені шматка хліба жаліє і з двору прогнав». Ходить він так, думає; коли це приходить до нього Вовк та й питає його:

— Чого ти тут ходиш? Сірко йому відповідає:

— Що ж, брате, прогнав мене хазяїн, от я й ходжу тут. Тоді Вовк йому:

— А зробити так, щоб тебе хазяїн знову прийняв до себе? Сірко каже:

— Зроби, голубчику, а вже я чимсь тобі віддячу. Вовк каже:

— Ну, гляди: як вийде твій хазяїн із жінкою жати, і вона дитину положить під копою, то ти будеш близько ходити коло того поля, — щоб я знав, де те поле, — то я візьму дитину, а ти будеш віднімати від мене ту дитину, тоді наче я тебе злякаюсь, та й пущу її.

У жнива той чоловік і жінка вийшли в поле жати. Жінка поклала свою маленьку дитину під копою, а сама жне коло чоловіка. Коли це — біжить Вовк житом, та за ту дитину — і несе полем. Сірко за тим Вовком, доганяє його, а чоловік кричить:

— Гиджга, Сірко!

Сірко якось догнав того Вовка, відняв дитину, приніс до того чоловіка та й віддав йому. Тоді той чоловік вийняв з торби хліб і кусок сала та й каже:

— На, Сірко, їж — за те, що не дав Вовкові дитини з'їсти!

Ото ввечері ідуть з поля, беруть і Сірка. Прийшли додому, чоловік і каже:

— Жінко, вари лишень гречані галушки та добре їх салом затовчи!

Тільки вони зварились, він садовить Сірка за стіл, сам сів коло нього та й каже:

— А сип, жінко, галушки, та будемо вечеряти.

Жінка й насипала. Він Сіркові набрав у полумисок: так уже йому годить, щоб він часом гарячим не обпікся!

Ото Сірко й думає: «Треба ж мені віддячити Вовкові за те, що він мені таку вигоду зробив».

А той чоловік, діждавши м'ясниць, віддає свою старшу дочку Заміж. Сірко пішов у поле, знайшов там Вовка та й каже йому:

— Прийди в неділю ввечері до нашого городу, а я тебе введу н хату та віддячу тоді за те, що ти мені добро зробив.

Ото діждав Вовк неділі, прийшов на те місце, куди йому Сірко Сказав. А в той самий день у того чоловіка було весілля. Сірко шиї шов до Вовка, увів у хату і посадовив його під столом. Потім Сірко взяв на столі пляшку горілки, м'яса доволі і поніс під стіл. Люди хотіли того собаку бити, а чоловік і каже:

— Не бийте Сірка: він мені добро зробив, то я й йому добро буду робити, поки його й віку.

Сірко бере, що лучче на столі, та подає Вовкові, нагодував і упоїв його так, що Вовк не витерпів та й каже:

— Буду співати!

Сірко каже:

— Не співай, бо тут тобі буде лихо! Лучче я ще тобі подам пляшку горілки, та тільки мовчи.

Вовк як випив ту пляшку горілки та й каже:

— Отепер уже буду співати!

— Не співай, бо обидва пропадемо — і я, й ти...

— Ой, не видержу — співатиму!

Та як завиє під столом! Люди посхоплювались, — туди-сюди, деякі хотіли бити Вовка.

Л Сірко й ліг на Вовка, наче хоче задушити його. Хазяїн і Каже:

— Не бийте Вовка, бо ви мені Сірка уб'єте! Він і сам йому раду дасть, — ось не займайте!

От Сірко вивів Вовка аж на поле та й каже:

— Ти мені добро зробив, а я тобі! Та й попрощались.

Украинская Баннерная Сеть

Загрузка...

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬКАЗКИ ПРО ТВАРИН СІРКО

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

КАЗКИ ПРО ТВАРИН

СІРКО