Зарубіжна література Теорія Каталог авторів 5-12 клас Контакти Партнери
ЗНО 2014
Біографії
Нові скорочені твори
Cкорочені твори
Статті
Твори 12 класів
Шкільні твори
Новітні твори
Нелітературні твори
Підручники on-line
План уроку
Народна творчість
Казки та легенди
Давня література
Український етнос
Аудіокнига
Велика Перерва
Актуальні матеріали
Інші предмети
Сочинения на русском



загрузка...
загрузка...


Яндекс.Метрика Яндекс цитирования


Конспекти уроків російською мовою
Реферат, курсова, контрольна, дипломна робота, твір. Скористайтесь пошуком. Ви знайдете всі необхідні матеріали. =>>>>>>>>

Уроки з української літератури 9 клас

УРОК 6

 

Тема. Українські народні балади "Бондарівна", "Ой летіла стріла", "Ой на горі вогонь горить", "Козака несуть". Тематичні та стильові особливості, сюжет, герої українських балад. Класифікація балад (легендарні, історичні, сімейні, любовні та ін.). ТЛ: балада.

Мета: розкрити зміст поняття "балада"; навчити учнів розрізняти види балад, аналізувати тексти за змістом і стильовими особливостями, пояснювати драматизм колізії, специфічність закінчення, реалістичне та фантастичне в баладі; виховувати усвідомлення понять трагічного і оптимістичного, їхнє місце в житті людини.

Обладнання: видання українських народних балад, ілюстрації до них, фонозаписи, таблиця "Особливості народних балад".

Міжпредметні зв'язки: література: балади Т. Шевченка, Ф. Війона, Й.В. Гете, Й.В. Шіллера, О. Пушкіна, Р. Кіплінга та ін.; образотворче мистецтво: І. Соколов, "Дівчата ворожать уночі проти Івана Купала".

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань. Мотивація навчальної діяльності.

1. Прослуховування уривків з твору Т. Шевченка "Тополя".

2. Фронтальне опитування:

Як називається прослуханий твір? Хто його автор?

Про що йдеться у творі? Які епізоди вам найбільше запам'яталися?

Ви вже знаєте, що "Тополя" Т. Шевченка — це балада. Пригадайте, які ознаки є характерними для цього жанру.

Які балади ви вивчали у курсі зарубіжної літератури? Прочитайте напам'ять одну з них (наприклад, "Баладу прекмет" Ф. Війона, "Рукавичка" Й. Шіллера, "Вішаний король" Й. Гете, "Пісня про віщого Олега" О. Пушкіна тощо).

II. Повідомлення теми та очікуваних результатів уроку.

1. "Пошук інформації".

Учитель пропонує учням прочитати статтю із "Словника українського фольклору" М. Дмитренка і дати відповіді на питання:

Коли сформувався жанр української народної балади?

Хто з фольклористів почав першим застосовувати термін "балада"?

Скільки відомо сюжетів українських народних балад?

Які художні особливості балад?

Хто з українських письменників використовував сюжети народних балад у своїх творах?

(Матеріал для вчителя.

Балада — неповторне явище пісенної культури українського народу: вона і в наш час користується популярністю. Хто на Україні не знає не чув таких балад, як "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці", "Ой чиє ж то жито, чиї то покоси", "Відряджала мати сина у солдати", "Ой у полі жито копитами збито", "Ой горе тій чайці, чаєчці-небозі", "Ой Морозе, Морозенку", а також інших пісень про отруєння, згубу переважно молодих людей? Сповнені натхненної поетизації краси і душевної величі простого трудівника, ці твори з позиції народної моралі засуджують будь-яке насильство й злочини, зраду й наругу.

Вважається, що народні балади зародилися в часи середньовіччя, на досить пізньому етапі розвитку епічної творчості, хоч і містять чимало архаїчних уявлень та образів.

У XII—XIII ст. в Провансі баладами називали любовні пісні до танцю. В такому значенні чи не вперше вжив назву "балада" провансальський трубадур Пон де Шантей (1180-1228). На думку Г. Нудьги, у фольклорі європейських народів балада виникла: в датчан — у XII, англійців і шотландців — XIII—XIV, у слов'ян — XIV ст. Датування цих творів, не пов'язаних із конкретними історичними подіями чи постаттями, — справа досить складна, проблематична, потребує ретельного аналізу комплексу даних мови, етнографії, виявлення закономірностей еволюції фольклорного мислення, з'ясування жанрової специфіки уснопоетичних зразків.

Формування жанру української народної балади відбувалося, як на наш погляд, задовго до XIV ст., в дохристиянський період, можливо, ще в надрах календарно- та родинно-обрядової пісенності. Найпродуктивнішим періодом творення балад на Україні був час від XIV до

XVII ст. У XVI ст. Ян Благослов у чеській граматиці вмістив українську баладу "Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?" ("Штефан-воєвода"), згодом польський поет С. Кльонович у поемі "Роксоланія" (1584) згадав ще одну українську баладу "По тім боці Дунаю". Починаючи з кінця ст. і до сьогодні, балади систематично фіксуються збирачами фольклору, публікуються.

В українській народній традиції термін "балада" на позначення окремого жанру пісень не вживається. Іноді серед співаків можна почути: "сумні пісні", "довгі пісні" або "пісні про (отруєння невістки, вбивство когось і т.п.)". У фольклористиці терміном "балада" на Україні послуговувалися вже в першій половині XIX ст. М. Маркевич, М. Максимович, М. Костомаров та ін.

Визначень жанру балади існує чимало. Для того, щоб повніше й глибше збагнути специфіку жанру, наведемо декілька дефініцій, які здебільшого уточнюють, конкретизують, доповнюють одна одну, а часом і заперечують. М. Драгоманов: балади — "то пісні епічного змісту, що, оповідаючи, звичайно мають за сюжет яку-небудь сумно-ефектну подію: вбивство свояка, жінки, мужа, отруту брата, смерть жінки, шлюб із сестрою і т.п " (Розвідки Михайла Драгоманова про українську народну словесність і письменство. — Т. І. — Львів, 1899, с. 67); Ф. Колесса: "це сумовиті лірично-епічні пісні про незвичайні події, життєві конфлікти з трагічним закінченням" (Українська усна словесність. — Едмонтон, 1983, с. 108); С. Мишанич баладами вважає "ті ліро-епічні пісні про незвичайні події та драматичні конфлікти родинно- та суспільно-побутового характеру, які завершуються трагічно. При цьому слід оговорити, що трагічне у народному розумінні не обов'язково пов'язане із загибеллю героя; трагедією в народі було життя покритки або ж така ситуація, коли дорослі діти виганяли з дому стару немічну матір" (3 гір Карпатських. — Ужгород, 1981, с. 6—7); Л. Дунаєвська: "Пісні-балади — це ліро-епічні твори на родинно- чи соціально-побутову тематику з динамічними сюжетами, що завершуються трагічною, часто фантастичною розв'язкою " (М.С. Грицай, В.Г. Бойко, Л.Ф. Дунаєвська. Українська народно-поетична творчість. — К, 1983, с. 164); В. Лесин: "невеликий віршований ліро-епічний казково-фантастичного, легендарно-історичного та героїчного змісту твір з драматично напруженим сюжетом і співчутливо-сумним звучанням" (Літературознавчі терміни. — К, 1985, с. 24); О. Дей визначає баладу як "сукупність епічних пісенних творів розгорненої гостро драматичної і трагічної сюжетності, що реалістично художньо узагальнюють виняткові, незвичайні до екстремальності та сенсаційності за своєю внутрішньою конфліктністю життєві події, вчинки та фатальні збіги обставин в особистій, сімейній громадській сферах, освітлюючи все це з позицій традиційної родинно-побутової моралі, переважно від протилежного стверджуючи та відстоюючи її принципи, чим обумовлені психологічна напруженість сприйняття балад і їх виховна та дидактична дійсність" (Українська народна балада. — К, 1986, с. 13); Г. Нудьга: "Балада — жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історично-героїчного та соціально-побутового змісту з драматичним напруженим сюжетом, у якому наявні елементи надзвичайного" (УЛЕ, т. І. — К, 1988, с. 117); Г. Штробах: "пісня розповідного характеру з гострим драматичним сюжетом і найчастіше з трагічною розв'язкою"; балада "поєднує ліричні, епічні і драматичні елементи"; "для балади як жанру характерна сюжетна стислість (здебільшого зміст концентрується навколо одного епізоду), дискретність розповіді і наявність підтексту (стосунки персонажів, суть колізії, мотивації завуальовані і прямо майже не викладаються), гостра конфліктність зіткнення персонажів, нерідко з кривавою розв'язкою" (Народные знания. Фольклор. Народное искусство. Свод этнографических понятий и терминов. Вып. 4. — М., 1991, с. 24).

Як бачимо, дослідники неодностайні у визначенні терміну. Чи не найбільш суттєве розходження виявилось у поглядах на баладу як на: а) твір епічний, б) ліро-епічний. Г. Шгробах спробував уникнути віднесення балади до першої чи другої груп, запропонувавши своєрідний компромісний варіант: поєднання в баладі "ліричних, епічних і драматичних елементів". Для з'ясування суті специфіки жанру балади вказівки на механічне "поєднання елементів" недостатньо. Необхідна аргументація. О. Дей підкреслює: "Епічність балад виявляється передусім у об'єктивно безсторонньому викладі змісту та в методі, як правило, знеособленого змалювання драматичних і трагічних життєвих колізій, подій і фактів, учасниками яких (а отже, й героями творів) виступають не надприродні істоти чи легендарні богатирі, а звичайні, прості люди різних суспільних верств... Балади — це епос нещасливих людських доль"; "у прихильників ліро-епічності балад фактично відбулося невиправдане зміщення різних площин: емоційності сприйняття баладного малюнка (воно є зовнішнім щодо нього, суб'єктивним) і його епічно відтвореного психологічного наповнення (що є об'єктивно присутнім складником його внутрішньої структури)... Балади — це не лірична сповідь, а продукт художнього відображення дійсності на основі реалістичного епічного мислення народних творців" (Українська народна балада, с. 14). Заперечення ліро-епічної сутності балад на користь епічності, на думку дослідника, все ж не означає, що ліричність взагалі невластива чи недоступна цьому жанрові. Розглядаючи слов'янські балади, американський вчений В. Гаркінс прийшов до висновку: розвиток жанру балади проходить шляхом від епічних до ліричних форм, ліризація — типове явище процесу контамінації балад і властива найновішій групі творів.

Відомо понад 300 сюжетів українських народних балад. У згадуваній монографії О. Дей опублікував "Каталог українських народних балад", де виділив основні сюжетно-тематичні цикли пісень: І. Кохання і дошлюбні відносини. (Добір пари через випробовування сили й кмітливості. Чарування. Отруєння чарами. Збування нелюба ціною життя. Самогубство (смерть) насильно розлучених закоханих. Зрада в коханні й дружбі. Помста за невірність. Втеча зі спокусниками, розплата підмовлених до мандрів за свою легковажність. Зрадливе зведення дівчини. Втрата вінка. Дітозгубництво тощо). II. Сімейні взаємини і конфлікти. (Випадковий і попереджений інцест (кровозміщення). Нагла смерть вірної дружини. Втрата доброго чоловіка. Конфлікти між одруженими без любові. Подружня зрада. Перелюбство. Вбивство за намовою. Знущання свекрухи над невісткою. Конфлікти батьків і дітей та ін.). III. Відгомони соціального та історичного життя (турецько-татарські напади на Україну, сутички козаків із шляхетниськими поневолювачами. Чумакування. Гайдамацтво, опришництво. Соціальний протест проти панів. Війни та їхні жертви тощо).

У більшості творів конфліктні ситуації між поляризованими героями чи героєм і обставинами розв'язуються у формі найвищого напруження пристрастей через насильну й неприродну смерть переважно позитивних персонажів, які, загинувши, воскресають у піснях. Народ підносить отруєного Гриця, підмовлену і спалену біля сосни Галю до узагальнених образів-пересторог, а страченого турками Морозенка — до статусу епічного національного героя. А тому в нашій свідомості Морозенко й досі "сивим коником виграває", дивлячись на свою Україну.

Для поетики балад характерні описи, діалоги, психологічні паралелізми, метафоричність, гіперболізація, постійні народні порівняння, епітети, символіка, повтори, пестливо-зменшувальна, емоційно забарвлена лексика. Зачини балад часто-густо містять звертання епічного оповідача до когось із персонажів, раптове повідомлення про якусь подію, новину, що створює ефект зацікавлення, інтриги, яка подальшим викладом поглиблюється — аж до трагічної розв'язки (нерідко — з позасюжетною оцінкою-додатком, моральною настановою тощо). Іноді закінчення балади — своєрідна метаморфоза: перевтілення персонажів на представників світу флори. Так, син, проклятий матір'ю, стає явором; невістка, яку зненавиділа свекруха, — тополею. Брат несподівано дізнається, що одружений із сестрою, у розпачі говорить:

Ходім, сестро, ярами,

Розсіємось цвітами;

Ходім, сестро, горою,

Розсіємось травою:

Ой ти будеш синій цвіт,

А я буду жовтий цвіт...

(Принагідно звернімо увагу й на символіку кольорів).

У родинно-побутовій баладі "А в полі береза, а в полі кудрява", записаній нами на Поділлі, простий сюжет (син після служби в армії повертається додому з дружиною; мати не вподобала невістки, налила синові "солодкого меду", а їй — "зеленого яду"; молоді "мед із ядом докупи ізлили, як голуб й голубка голови схилили") завершується своєрідною ідеалізацією безвинної жінки:

Посадила сину червону калину,

Молодій невістці — колючу тернину.

Червона калина в'яне, посихає,

Колюча тернина цвіте, процвітає.

Поляризацією рослинної символіки підкреслюється ставлення епічного оповідача до персонажів. Традиційний символ червоної калини отримує специфічне смислове навантаження, поглиблюючи трагічне звучання твору. Негативне ставлення до свекрухи, висловлене непрямо, через символічні дії (калина в'яне, всихає), драматизуються невинністю сина, який немовби стає жертвою двічі: за життя і посмертно. В іншому варіанті цієї балади мати усвідомлює тяжкість свого злочину:

Ой боже ж мій, боже, що я наробила?

Нащо ж своїх діток із світу згубила?!

(Балади. - К. : Дніпро, 1987, с. 174).

Народні балади відіграли помітну позитивну роль у процесі становлення й розвитку нової української літератури, в творчості Т. Шевченка, поетів-романтиків, С. Руданського, Ю. Федьковича, І. Франка, Лесі Українки, В. Симоненка, Ліни Костенко, І. Драча та ін. Без жанру балади не обійшовся жоден великий український поет. Сюжети народних балад були джерелом багатьох творів прози, драматургії (Панас Мирний "Лимерівна"; І. Франко "Украдене щастя"; О. Кобилянська "У неділю рано зілля копала" (М. Дмитренко, "Словник українського фольклору").

2. Пояснення вчителя із використанням таблиці "Особливості народних балад".

Отже, балада — це невеликий за обсягом віршований сюжетний гостродраматичний твір, в якому відображаються напружені конфлікти в особистому та громадському житті.

Характерні ознаки балади:

напруженість композиції;

трагічна розв'язка;

відчутне емоційне напруження;

у центрі сюжету — лише одна подія з життя головного героя;

лаконічність оповіді;

незначна кількість героїв.

Мотиви балад:

туга за нареченою;

убитий на війні козак;

почуття дівчини, з яких насміялися;

зле чарівництво;

прокльони свекрухи на адресу молодої невістки;

зрада і помста.

Як правило, за сюжетом балади мають сумно-ефектну подію: вбивство, отруєння, помста свояка, дружини, чоловіка тощо. Балада не дає конкретних імен і конкретних обставин (М. Драгоманов), для неї головне не подія, а почуття, які вона збуджує (В. Бєлінський), змушуючи нас співпереживати трагічній долі тих, що постраждали безвинно. Для поетики балад характерні діалоги, психологічні паралелізми, метафоричність, гіперболізація, постійні народні порівняння, епітети, символіка, повтори, зменшено-пестлива, емоційно-забарвлена лексика. У баладах наявні елементи чаклунства: невістка перетворюється на тополю, калину; зрізана гілочка промовляє людським голосом; віддана заміж за нелюба повертається додому зозулею. Дійовими особами балад часто виступають чарівниці, ворожки, відьми.

Серед сюжетів балад виділяють кілька тематичних груп.

* Міфологічні, пов'язані з легендами про перетворення людей у птахів, рослин (наприклад, добре відомі балади про дочку-пташку, про дівчину-тополю, про сина, заклятого у явора та ін.), алегоричні (про голубку і голуба).

* Сімейно-побутові з пережитками кровно-родових відносин — на тему інцесту (кровозмішення): (брат сватається до сестри; про вдову та її женихів — рідних синів).

* Про сімейні стосунки за часів патріархальних відносин — чоловіків та жінок, батьків та дітей (про чоловіка, котрий убиває жінку за намовою матері; про сина, який проганяє з дому матір-удову; про матір, яка пропиває дочку та ін.).

* Історичні балади, які щільно стикуються з історичними піснями(про зустрічі рідних в турецькому полоні; про Бондарівну й пана Каньовського; про гайдамаків, котрі вбивають Марусиного сина та ін.).

* Соціально-побутові (про смерть рекрутів, чумаків, наймитів, емігрантів, січових стрільців).

Сьогодні ми ознайомимося із деякими з них.

3. Виразне читання чи прослуховування у фонозапису балади "Бондарівна" та бесіда за питаннями:

Про що розповідається у баладі?

Де відбуваються події, зображенні у творі? Як ви гадаєте, чому в одному з варіантів балади місце дії — Богуслав, а в іншому — Немирів? Про що це свідчить?

Як закінчується твір? Чому саме так?

Яка роль діалогів у баладі?

Знайдіть у тексті художні засоби, властиві фольклорним творам.

(Матеріал для вчителя.

Балада "Бондарівна" розповідає про горду дівчину Бондарівну, яка не прийняла залицяння пана Каньовського й різко йому відмовила, її схопили жандарми (жовніри) й привели до пана. Той наказав вибирати: чи з ним жити, чи в сирій землі гнити. Дівчина вибрала останнє, і пан її застрелив. А батькові, старому Бондареві, дав грошей "за хорошу дочку". У творі висловлюється захоплення гордою дівчиною, яка не хотіла з нелюбом жити, не здалася, і осуд жорстокого пана-вбивці. Балада побудована на діалогах із використанням повторів, звертань, окличних речень, порівнянь та епітетів).

4. Виразне читання балади "Ой летіла стріла" та бесіда за питаннями:

Що ви "бачили", "чули", слухаючи баладу?

Як ви гадаєте, від чиєї стріли загинув удовиний син?

Скільки зозуль прилетіло до нього? Розкрийте символіку цього образу.

Знайдіть у тексті гіперболу. З якою метою вона вжита у творі?

(Матеріал для вчителя.

У баладі "Ой летіла стріла" змальовується, як загинув удовин син від стріли. Горе рідних — безмірне. Вони, як зозулі, прилетіли та й плачуть над убитим. Де мати плаче — там "Дунай розлився", де сестра — там "слізок криниця", а де миленька — "земля сухенька". Сестра й мила скоро забудуть про втрату, а мати страдатиме довіку. У баладі присутні гіпербола, метаморфози (перетворення), трикратність).

5. Виразне читання балади "Ой на горі вогонь горить" та бесіда за питаннями:

Про кого йдеться у баладі?

Що у творі є реалістичним, а що фантастичним?

Прочитайте останні рядки балади та поясніть, як ви їх розумієте. Як називається художній засіб, використаний у цьому уривку?

(Матеріал для вчителя.

Важкою і небезпечною була служба козака, особливо сторожового. Він повинен був день і ніч вартувати, чи не збираються вороги напасти зненацька на його рідну землю. У разі небезпеки — запалювали сигнальний вогонь. Козак устиг повідомити про нападників, а сам лежить "порубаний, постріляний". І посилає вірного товариша, коника вороненького, щоб сказав батькам, що син їхній не повернеться, бо одружився "з сирою землею" — такою метафорою означена загибель козака. Балада "Ой на горі вогонь горить", яка уславлює мужність і відданість козаків-захисників, сповнена тронного звучання).

6. Виразне читання балади "Козака несуть" та бесіда за питаннями:

Яка картина постає у вашій уяві під час читання твору? Назвіть його персонажів.

Доведіть, що це — балада. До якої сюжетно-тематичної групи вона належить? Поясніть свою думку.

7. Проблемне питання.

Чи погоджуєтеся ви із визначенням українського вченого-фольклориста О. Дея, що "балада характеризується яскраво виявленим повчальним потенціалом"? Свої міркування підтвердіть прикладами з вивчених балад.

III. Підбиття підсумків.

IV. Домашнє завдання.

Навчіться виразно читати та аналізувати балади "Бондарівна", "Ой летіла стріла", "Ой на горі вогонь горить", "Козака несуть"; визначіть у них характерні ознаки цього жанру. Повторіть вивчене з розділу "Усна народна творчість".



загрузка...
загрузка...

Яndex
 
загрузка...
Loading...
Google