загрузка...
ЗНО 2015 Шкільні твори Нелітературні твори Каталог авторів Скорочені твори Конспекти уроків Підручники
5-11 клас
Біографії
Нові скорочені твори
Cкорочені твори
Статті
Твори 12 класів
Шкільні твори
Новітні твори
Нелітературні твори
Підручники on-line
План уроку
Теорія літератури
Народна творчість
Казки та легенди
Давня література
Український етнос
Аудіокнига
Велика Перерва
Контакти
Зарубіжна література
Інші предмети
Сочинения на русском



SELECTORNEWS - покупка, обмен и продажа трафика
загрузка...


Яндекс.Метрика Яндекс цитирования


Уроки з української літератури 9 клас

УРОК 18

 

Тема. Григорій Сковорода. Збірка "Сад божественних пісень". Поезії "Всякому місту — звичай і права", "De libertate".

Мета: ознайомити учнів із поетичною творчістю Г. Сковороди, проаналізувати зміст поезій "Всякому місту — звичай і права" та "De libertate"; розвивати навички аналізу поезій; виховувати найкращі моральні якості учнів.

Обладнання: збірка Г. Сковороди "Сад божественних пісень", ілюстрації до поезій, роздатковий матеріал, фонозапис пісні "Всякому місту — звичай і права".

...Куплю паперу аркуш. І зроблю Маленьку книжечку. Хрестами 1 візерунками з квітками Кругом листочки обведу Та й списую Сковороду...

Т. Шевченко

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

1. Виразне читання учнями афоризмів Г. Сковороди напам'ять.

2. Робота на картках.

Окремі учні отримують індивідуальні завдання на картках:

а) напишіть, що вас особливо вразило у способі життя Григорія Сковороди. Чим, на вашу думку, подібні долі Сковороди та Вишенського?

б) доведіть або спростуйте твердження: "Сковорода жив так, як учив, і учив так, як жив";

в) охарактеризуйте філософські погляди Г. Сковороди, його християнські морально-етичні ідеали (за твором "Вступні двері до християнської добронравності").

3. "Біографічний диктант".

Учитель називає дату, а учні, у відповідь, — подію із життя Григорія Сковороди, пов 'язану з цією датою.

II. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель зачитує цитату зі статті М.І. Костомарова "Слово про Сковороду", надрукований в журналі "Основа" (1861, кн. 7): "...в багатьох будинках висять його портрети; всякий письменний малоросіянин знає про нього; ім'я його відоме дуже багатьом із неписьменного люду; його мандрівне життя є предметом оповідань і анекдотів; по деяких місцях потомки від батьків і дідів знають про місця, які він відвідував, де любив перебувати, і указують на них з пошаною; приязнь Сковороди до деяких з його сучасників становить родинну гордість онуків; мандрівні співці засвоїли його пісні; на храмовому святі, на торжищі нерідко можна зустріти натовп народу, який оточує групу цих рапсодів і з сльозами зворушення слухає: "Всякому місту — звичай і права".

III. Повідомлення теми на очікуваних результатів уроку.

1. Розповідь учителя.

— Григорій Сковорода був видатним поетом свого часу. Вірші він писав усе життя. Активну поетичну творчість Сковорода розпочав після повернення з-за кордону в Переяслав (1753 р.) з віршів, що були створені у 1757—1785рр., поет об'єднав у рукописній збірці "Сад божественних пісень"; тут тридцять творів. Крім того, до нас дійшло ще понад двадцять оригінальних поезій (частина їх написана латинською мовою) та перекладів з різних літератур.

Чому Сковорода саме так назвав свою збірку віршів? По-перше, за давньою поетичною традицією (відомі збірники того часу — "Сад страданій Христа..." або курс піїтики Митрофана Довгалевського "Hortus poeticus" ("Сад поезії"), а беручи до своїх пісень епіграфи із Біблії, по-своєму переосмислюючи біблійні мотиви, Сковорода називає їх "божественними".

По-друге, одним з улюблених занять Сковороди була музика; він майстерно грав на багатьох інструментах: скрипці, флейті, бандурі, гуслях, органі, створив духовні концерти, поклав деякі псалми та ряд віршів на музику (пізніше пісні Сковороди були записані з уст кобзарів, лірників).

Провідними в збірці "Сад божественних пісень" є мотиви уславлення Христа, любові до нього й посвяти себе Господу (пісні 1, 3, 17, 28, ЗО), здолання пристрастей суєтного світу, відкидання влади плоті над душею (2, 11, 29), свободи (9, 12), гармонії людини з собою та навколишнім світом тощо. Хоча Сковорода всі свої вірші назвав піснями, але вони не однотипні за особливостями викладу. Серед них є власне пісні, оди, панегірики, канти, псалми. Об'єднує ж усі поезії Сковороди безперечна наспівність, медитативність (роздумливість), філософський характер — про високе призначення людини на землі.

2. Виразне читання поезії. "Всякому місту — звичай і права" та бесіда за питаннями:

Проти кого спрямований вірш Григорія Сковороди і які образи тогочасного життя змальовує поет?

Виділіть у творі рядки, в яких автор говорить:

а) про спосіб життя, інтереси і прагнення поміщиків та купців;

б) про тлумачення чиновниками законів з вигодою для себе;

в) про прислужників і підлабузників, які прагнули здобути прибуткові посади;

г) про систему освіти, яка завдавала "спудеям" великих мук.

За допомогою яких слів та художніх засобів поет виражав своє ставлення до зображених у вірші персонажів?

Про яких людей, на вашу думку, поет сказав, що в них "совість, як чистий кришталь"?

Чи можна стверджувати, що совість і мудрість у цій поезії не лише протиставлені багатству й знатності — їх автор підносить над усім дріб'язковим, буденним, нікчемним? Чому ви так гадаєте?

Розгляньте будову твору. Зі скількох рядків складається кожна строфа? За яким принципом скомпоновані рядки всередині строфи?

Які ритмічні особливості цього вірша (кількість складів у рядку, римування)? Чи можна визначити віршовий розмір твору?

(Матеріал для вчителя.

"Песнь 10-я" — "Всякому городу нрав и права" — є найвищим досягненням сковородинської поезії, нещадною сатирою на тогочасну дійсність. У ній змальована досить колоритна картина соціальних відносин на Україні в другій половині XVIII ст. Ця пісня утвердила за Сковородою славу поета-викривача, сатирика, яким він залишався до останніх днів.

"Песнь 10-я" написана у селі Ковраї десь у 1758—1759рр., коли автор перебував у панському маєтку в ролі учителя-слуги і пильно придивлявся до життя селян-кріпаків, гостро реагував на жорстоке поводження з ними.

Починається вірш "Всякому городу нрав и права" в спокійному тоні, здавалося б, безсторонньої констатації. Автор подає свої філософські роздуми над питаннями про мету і смисл життя, про людські смаки і уподобання, які кожен розуміє по-своєму:

Всякому городу нрав и права;

Всяка имеет свой ум голова;

Всякому сердцу своя есть любовь;

Всякому горлу свой есть вкус каков.

А мне одна только в свете дума,

А мне одно только не йдет с ума.

В останніх двох рядках подано ідеал поета, людини чесної, безкорисливої, якій властиві поривання вищого порядку, ясність розум, чиста совість. Ось чому ці рядки подаються в перших трьох строфах як рефрен, а в четвертій вони дещо змінюються, і вже прямо говориться про цей ідеал:

Как бы умерти мне не без ума.

У вірші Сковорода стисло й гостро змальовує потворні явища сучасної йому дійсності, подає широкі узагальнення "нравів" різного панства, чиновництва, купецтва, лихварів і сутяжників, що "негірестанно стягали грунта". Все це втілено в переконливих, хоч і гранично-стислі мазках, у різних і точних соціальних характеристиках:

Петр для чинов углы панскіи трет,

Федька-купец при аршине все лжет.

Тот строит дом свой на новый манер,

Тот все в процентах, пожалуй, поверь!

Тот непрестанно стягает грунта,

Сей инностранны заводит скота...

Сковорода гостро картає і панський побут з п'яними оргіями в маєтках та шинках, з розпустою, висміює продажно-крутійське судочинство, догматизм і схоластику тодішньої школи, науки, культури:

Те формируют на ловлю собак,

Сих шумит дом от гостей, как кабак,—

Строит на свой тон юриста права,

С диспут студенту трещит голова.

Тех безпокоит Венерин амур,

Всякому голову мучит свой дур...

У пісні "Всякому городу нрав і права" вади тогочасного суспільства і сатиричні типи постають в живих, цілком реальних деталях, соціальних явищах, побутових рисах. Змальовані тут персонажі — це не безликі символи, маски, не просто строката життєва мозаїка, а типові образи панів і підпанків, картярів і розпусників, шахраїв і злодіїв. Перед нами цільна, узагальнююча картина живої дійсності, і цієї цільності надають їй особа поета, його погляд на речі і людей, авторська позиція гуманіста-демократа. Це — один з кращих творів українського сатирично-гумористичного віршування другої половини XVIII ст.

У пісні "Всякому городу нрав и права" основна увага приділена нищівному висміюванню і засудженню моральних вад тогочасного суспільного життя. Всім цим порокам мерзенного ладу Сковорода протиставив свій морально-етичний ідеал, ідеал людини, у якої "совесть, как чистый хрусталь":

А мне одна только в свете дума,

Как бы умерти мне не без ума.

Тому не так уже й штучно прив'язаний до змісту цієї сатири епіграф з Біблії: "Блажен муж, иже в премудрости умрет и иже в разуме своем поучается святыне".

Сатирична пісня "Всякому городу нрав и права" цікава, глибока за своїм конкретно-історичним змістом, за своєю композицією, за образно-поетичною системою. Тож не випадково вона відразу була підхоплена народом, постійно перероблялася, увійшла в репертуар кобзарів і збереглася в усному побутуванні аж до нашого часу. Її популяризації сприяло й те, що у переробці Котляревського вона увійшла до "Наталки Полтавки".

Сковорода не просто змальовує соціальні пороки кріпосницької системи, він сатирично викриває і заперечує весь тогочасний лад як антилюдяний і аморальний. Такий провідний мотив цієї сатири, що відображає два протилежні погляди на світ і смисл життя. Тут кожний образ несе в собі велике смислове навантаження, за ним криється цілий комплекс тогочасних явищ і фактів. Це виявляється і в строфічній побудові вірша, і в його розмірі, і в конструкції речень, і в сатиричних засобах зображення. Написана пісня десятискладовим розміром з цезурою після шостого складу. Проте поет вносить у вірш елементи новаторства, застосовуючи в ньому виключно чоловічі рими, тонізуючи його і наближаючи до дактиля. Кожна строфа пісні має шість рядків, з яких перші чотири дактилічні, а останні два — силабічні і звучать як її антитеза, як рефрен. А за допомогою метонімій поет вдало виділяє потрібні йому слова-поняття; цьому сприяють також анафоричні повтори на початку віршованих рядків, які підсилюють емоційне звучання твору, сприяють його композиційні стрункості й завершеності.

Для пісні Сковороди характерна простота, народність стилю і мови, які виходять далеко за межі старокнижної поетики. Починається пісня словами, які нагадують старовинні народні прислів'я: "Що не город, то норов", "Що не голова, то розум". Взагалі у творі виразно проступає жива народна мова, особливо в лексиці та фразеології: "трещит голова", "юриста", "манер", "грунта", "Федька-купец", "в свете дума", "на ловлю собак", "все жереш", "чистый хрусталь", "всякому горлу", "ты не щадиш", "шумит дом..., как кабак" та ін.

Говорячи про пісню "Всякому городу нрав и права", слід підкреслити що вона не була винятковим явищем в українській літературі другої половини XVIII ст. Сковорода йшов у загальному руслі сатиричного віршування, в якому окремі автори іноді підносилися до широких соціальних узагальнень. Для прикладу можна назвати "Сатиричний вірш 1764 года" "Плач кіевских монахов" (1786), "Доказательства Хама Данилея Куксы потомственны", "Плач дворянина", "Песнь Пасталія" та ін..

Мотивами осуду панської сваволі, критикою зловживань і хабар ництва чиновників сатиричні вірші XVIII ст. перегукуються з піснею Сковороди.

Сатиричний пафос вірша Сковороди "Всякому городу нрав и права" викликав багато літературних наслідувань не тільки на Україні, але і за її межами. Деякі поети кінця XVIII — початку XIX ст. свідомо орієнтувалися на сковородинський вірш, доповнюючи його новими строфами, в яких проводили злободенні для свого часу ідеї). (За Ф.М. Поліщуком).

3. Прослуховування фонозапису пісні "Всякому місту — звичай права".

4. Продовження розповіді учителя.

Із віршів, що не увійшли до збірки "Сад божественних пісень" особливо примітним є "De libertate" ("Про свободу" — лат.) У цій оді оспівано волю як найбільше багатство людини.

5. Виразне читання вірша "De libertate" та бесіда за питаннями:

Розкрийте зміст поезії. Що, на думку Сковороди, є найбільшою цінністю для людини? Чому поет ставить свободу вище за золото?

Кого і за що звеличує письменник у творі?

З'ясуйте, за допомогою яких художніх засобів Сковорода виражає свої роздуми і почуття.

Які особливості віршової форми цього твору?

Доведіть, що за жанром "De libertate" — це ода.

(Довідка. Ода (від гр. ode — пісня) — вірш захопливого характеру на честь якоїсь особи або події).

(Матеріал для вчителя.

За царським указом 1783 року в Україні значно посилилося кріпацтво, і вільні селяни були віддані поміщикам у довічне рабство. Свої роздуми над долею поневоленого народу Сковорода висловив у багатьох творах, у тому числі й у цьому вірші.

У ті часи нерідко траплялося, що вільних людей поміщики самочинно приписували до своїх кріпаків. Ось чому цілком природними були побоювання мандрівного філософа, вихідця із селян, "вольности ... лишитись".

В останніх рядках автор проголошує славу Богдану Хмельницькому.

Сковорода захоплювався історичним подвигом гетьмана, знав про нього з книжок та усних переказів, дум, пісень і дав його діянням таку ж високу оцінку, як сам народ. Поет гостро засуджував колоніальну політику самодержавства, зокрема посилення кріпацтва. Ще живими були в пам'яті народній тяжкі бої за визволення від соціального і національного гноблення польською шляхтою, а вже трудовому селянству царат накинув на шию нове ярмо, ще важче, позбавляючи завойованої вольності. Наказавши зруйнувати Запорозьку Січ, Катерина II розпорядилася навіть саме "наименованіе Сечи и запорожских казаков отдать на вечное забвеніе". Так віддячила порфіроносна вовчиця українському козацтву за героїзм, виявлений ним у російсько-турецькій війні, яка закінчилася за рік перед тим. Це, можливо, було однією з причин, що спонукала поета до написання вірша "De libertate".

Виголошення слави гетьману України, який боровся за волю свого народу, незалежність рідного краю у вік жорстокої реакції було вираженням відкритого протесту проти царсько-поміщицької сваволі, виявом високої політичної свідомості й громадянської мужності. (За О. Бандурою).

6. Вправи у виразному читанні поезій Сковороди.

7. Заключне слово вчителя.

— Григорій Сковорода умовно був останнім поетом старої української літератури, що позначилося і на римо-ритмічних особливостях його ліричних творів. Він стоїть ще на позиціях силабіки, але в частині його віршів уже виразно проявляється і вплив силабо-тоніки. Деякі його твори ритмічною будовою близькі до народнопісенних розмірів, що знайде своє продовження й утвердження в творчості романтиків та Шевченка.

"Можна би сказати, — зауважив Франко, — що се старий міх, налитий новим вином. Все в ньому: пригоди і спосіб життя, вдача, мова, форма писання — все має отой двоїстий характер, являється мішаниною старої традиції з новим духом".

IV. Підбиття підсумків.

V. Домашнє завдання.

Вивчіть напам'ять пісню "Всякому місту — звичай та права". Дайте письмову відповідь на запитання: "Які людські риси Сковорода цінує, а які осуджує?" (за вивченими поезіями).

Підготуйте повідомлення про історію літературної байки до Сковороди (випереджуюче завдання окремим учням).



загрузка...

Яndex
 
загрузка...
Google