загрузка...
ЗНО 2015 Шкільні твори Нелітературні твори Каталог авторів Скорочені твори Конспекти уроків Підручники
5-11 клас
Біографії
Нові скорочені твори
Cкорочені твори
Статті
Твори 12 класів
Шкільні твори
Новітні твори
Нелітературні твори
Підручники on-line
План уроку
Теорія літератури
Народна творчість
Казки та легенди
Давня література
Український етнос
Аудіокнига
Велика Перерва
Контакти
Зарубіжна література
Інші предмети
Сочинения на русском



загрузка...


Яндекс.Метрика Яндекс цитирования


Уроки з української літератури 8 клас

УРОК 4

 

Тема. Пісні про боротьбу проти соціального та національного гніту («Максим козак Залізняк», «За Сибіром сонце сходить»). Образи історичних осіб, лицарів-оборонців рідної землі, створені народною уявою.

Мета: продовжити ознайомлення учнів з піснями про боротьбу проти соціального та національного гніту; розповідати про народних героїв, які зображені в них; розвивати вміння характеризувати образи історичних осіб, лицарів-оборонців рідної землі, висловлювати власні судження про те, за що народ увіковічнив імена своїх героїв; виховувати й утверджувати в учнів лицарство, сміливість, фізичну, духовну силу.

Обладнання: збірники українських народних пісень, ілюстрації до них, фонозаписи, додаткові матеріали на тему «Коліївщина — героїчна сторінка історії України», репродукція картини В. Тропінна «Молодий український селянин. Кармалюк».

Епіграф.

Історії ж бо пишуть на столі.

Ми ж пишем кров'ю на своїй землі.

Ми ж пишем плугом, шаблею, мечем,

Піснями і невільницьким плачем.

Ліна Костенко

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

1. Виразне читання текстів і виконання пісень

«Чи не той то Хміль» та «Ой Морозе, Морозенку».

2. Фронтальна бесіда:

— Про яку історичну епоху розповідається у згаданих вище піснях?

— Які відомі вам художні засоби у них використані?

— За що прославляє народ своїх героїв?

— Як ви гадаєте, чи кожна історична особа гідна того, щоб бути увічненою в народній пісні? Чому?

II. Повідомлення теми та очікуваних результатів уроку.

1. Виразне читання пісні «Максим козак Залізняк».

2. Бесіда за питаннями:

— Розкажіть, що ви «бачили», «чули», які почуття переживали під час читання пісні.

— Яким постає у творі Максим Залізняк? Чи можна стверджувати, що він є уособленням волелюбності українського народу? Доведіть свою думку.

— Яке широковідоме у фольклорі порівняння використане для характеристики героя? Розкрийте його символіку.

— У пісні сказано, що Залізняк «зібрав війська сорок тисяч», тоді як насправді перед взяттям Умані в його загоні налічувалося значно менше коліїв. Як називається такий художній засіб? З якою метою він вжитий?

— Знайдіть рядки, у яких висловлюється народне ставлення до героя. У чому, на вашу думку, Максим Залізняк може бути взірцем для сучасного покоління українців?

(Матеріал для вчителя. «Пісня «Максим козак Залізняк» — одна з багатьох, присвячених цьому героєві. У ній його образ розкрито засобом прямої характеристики та через показ зв'язків полковника з широкими масами народу. Ця пісня є продовженням народнопоетичної традиції героїчного епосу, що сформувався в ході визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Образ Залізняка уособлює могутні сили народу, його вільнолюбний характер, ненависть до поневолювачів. Застосовується в пісні й широковідоме у фольклорі порівняння:

Максим козак Залізняк,

Козак з Запорожжя.

Як поїхав на Вкраїну —

Як пишная рожа.

Сам епітет «пишная рожа» вжитий для того, щоб показати молодість, бойове завзяття народного ватажка, передати тепле, любовне ставлення людей до нього. Є у творі й характерна для народної пісні гіпербола — «зібрав війська сорок тисяч» ...

Заради визволення свого народу з ярма Максим іде на кривавій двобій і перемагає:

Та вдарили з семи гармат

У середу вранці,

Накидали на годину

Панів повні шанці ...

За свою хоробрість, безкорисливість і самовідданість зажив герой «слави гарной». Довгий час офіційна російська та польська історіографія трактувала гайдамаччину як розгул звичайних розбишак. Народ же, всупереч таким твердженням, у своїй творчості прославляв лицарів волі і благословляв їхню помсту кривдникам» (За Ф. Кейдою).

3. «Пошук інформації».

Відомо, що Максим Залізняк — історична особа, один з керівників Коліївщини. Що вам відомо про цей народний рух? Якою була доля повстанців?

(Учитель роздає учням заздалегідь підготовлені матеріали «Коліївщина — героїчна сторінка історії України» та пропонує знайти відповіді на поставлені питання).

(Матеріал для вчителя. Коліївщина — це народне анти шляхетське повстання 1768 р. на Правобережній Україні. Народ повстав, тому що життя стало нестерпним під чотирикратним гнітом: політичним (кріпак вважався нижчою порівняно з поміщиком істотою, «бидлом», не мав жодних прав), економічним (селянин мусив працювати на пана без оплати кілька днів на тиждень та ще й платив усякі податки), національним (українці всіляко принижувалися), релігійним (на відміну від католиків, православні вважалися поріддям диявола; церкви були віддані в оренду жидам-корчмарям).

Гайдамаччина почалася на Правобережжі ще на початку XVIII ст. Гайдамацький рух був продовженням селянсько-козацьких заворушень XVI—XVIІ ст., найбільш відомими з них є повстання, очолені Самусем, Іскрою і Абазином. Цей рух був національно-визвольним, антикріпосницьким. Значна роль у цьому русі Запорозької Січі, яка розпочинала і об'єднувала всі селянсько-козацькі повстання. У 30—60 pp. XVIII ст. також не раз вибухали великі народні повстання — під керівництвом Верлана, Сухого, Теслі, Медведя, Моторного — і були вони значними, грізними: наприклад, загони Верлана визволили з-під шляхетського гніту Брацлавщину, Поділля, ряд міст Галичини, дійшли до Львова. Це було повстання, яке не мало чіткої єдності ні в ідеї, ні в діях, про що писали Михайло Грушевський, Дмитро Дорошенко та інші українські історики. Гайдамаки були переважно селяни, більша частина запорозького козацтва, наймити, міщани-ремісники. Ватажками гайдамаків найчастіше були козаки-запорожці. Діючи здебільшого невеликими загонами, гайдамаки руйнували костьоли, спалювали маєтки шляхтичів, корчмарів, знищували панські документи на пограбовані маєтки.

Коліївщина — вершина національно-визвольної боротьби українського народу. Безпосереднім поштовхом до повстання було нечуване знущання з українських трудящих, яке чинили конфедерати — озброєні загони польських шляхтичів. Зустріч із конфедератом була страшнішою від зустрічі з диким звіром. З Черкащини повстання поширилося на Смілянщину, Корсунь, Канів, Чигирин. З Київщини гайдамацький рух перекинувся на Брацлавщину, Поділля, Волинь, Галичину і навіть на Закарпаття. Коліївщина була настільки грізною, що змусила зосередити на кордонах з Польщею війська Туреччини, Пруссії, Угорщини й Росії

Коліївщину очолив спочатку запорожець Максим Залізняк, за походженням — наймит, що з чотирнадцяти років виховувався на Запоріжжі. Наскільки великим була популярність «батька Максима» серед народу, свідчить факт обрання його гетьманом України.

Другим отаманом повстання був син селянина, сотник Іван Гонта, якому Потоцький подарував два села, щоб мати з нього вірного слугу. Але козака це не спокусило: він став не катом свого народу, а його вірним сином. У розпал Коліївщини Катерина II завдала гайдамакам удару в спину: царські офіцери підступно заарештували хоробрих керманичів повстання Залізняка та Ґонту. Дуже раділи вороги, коли схопили народних ватажків, особливо першого. У листі князя Миколи Рєпіна до генерал-майора Михайла Кречетникова від 26 липня (6 серпня) 1768 р. читаємо: «Весьма я рад, что запорожец Железняк взят. Как уповаю, что вы уже его в Киев сослали, то прошу покорно туда еще отписать, чтоб его с особливою прилежностью крепко содержали, ибо он есть из начальников всего запорожского грабительства и злодейства. Тоже дайте знать в Киеве, чтобы об его туда привозе тотчас высочайшему двору донесено было». Залізняка покарали жорстоко: вирізали ніздрі, випалили на обличчі тавро каторжника і вислали на довічну каторгу до Сибіру. А з Гонтою нечувано люто розправилася шляхта: за легендою, його голого посадили на розпечені штаби заліза, з живого зідрали 12 пасів шкіри, поступово відрубували руки, вуха, язик, викололи очі. Насправді, катували Ґонту три дні й таки здирали паси, потім четвертували й окремі частини тіла поприбивали на перехресних шляхах. Не менш жорстокою була розправа над іншими гайдамаками: лише в Кодні сконало їх у жахливих муках близько 3000. Решту розвозили по містах і містечках України групами по 5—7 чоловік і страчували для залякування місцевого населення).

4. Розповідь учителя.

— Серед нашого народу популярним є ім'я ще одного народного месника — Устима Кармалюка, що боровся проти кріпосницького гніту на Поділлі у 1813—1835 роках.

Відомо, що народився Кармалюк у селі Головчинцях (тепер Кармалюкове) у 1787 році. За непокору панові, бунтівний характер Устима віддали в солдати, але він утік. По дорозі збирає навколо себе утікачів-солдатів і селян, таких же бунтарів, та влаштовує напади на поміщиків та інших гнобителів простого люду.

Двадцять три роки народний месник боровся проти панів-кріпосників. За цей час його чотири рази ловили, катували, судили і засилали в Сибір. Однак розумний, сміливий, винахідливий Кармалюк щоразу втікав з тюрми та каторги і знову очолював народних месників.

У 1830—1835 роках повстанські загони Кармалюка нараховували близько 20000 осіб. Пани боялися й ненавиділи повстанців, а кріпаки сподівалися, що народні месники визволять їх із неволі.

На 48-му році життя Кармалюк був убитий із засідки підступним шляхтичем.

Український народ шанує пам'ять відважного і непримиренного борця проти соціального й національного гніту: у селі Головчинцях, де Кармалюк народився, та в Летичеві, де загинув, зведено йому пам'ятники.

З численних народних пісень про Кармалюка найбільш поширеною є «За Сибіром сонце сходить»: збирачі фольклору записали близько двадцяти варіантів її. У цій пісні в художній формі зображуються реальні події. Розповідь ведеться від імені Кармалюка — це надає пісні особливої задушевності, теплоти.

5. Виразне читання або прослуховування фонозапису пісні «За Сибіром сонце сходить».

6. Бесіда за питаннями:

— Що змусило Кармалюка повстати проти панства? Як про це сказано в пісні?

— Розкажіть, як у вчинках месника проявляється його ненависть до гнобителів і любов до народу. До чого прагнув Кармалюк?

— Виділіть у тексті слова, за допомогою яких виражено почуття і настрій героя. Як ви розумієте зміст рядків: «Хоч, здається, не в кайданах, а все ж не на волі»; «Світ великий і розкішний, та ніде ся діти!»?

— Розгляньте репродукцію картини російського художника В. Тропініна* «Молодий український селянин. Кармалюк». Чи перегукується зображення на картині із пісенним образом Кармалюка? Аргументуйте своє твердження.

III. Узагальнення та систематизація вивченого.

— Дайте усні відповіді на одне з питань (за варіантами).

Варіант І. Що я дізнався (дізналася) з історичних пісень про минуле українського народу?

Варіант II. За що і як прославляє народ у піснях своїх героїв: Сірка, Хмельницького, Морозенка, Залізняка, Кармалюка?

Варіант III. Хто з пісенних героїв мені найбільше сподобався і чому?

IV. Підбиття підсумків.

V. Домашнє завдання.

Напишіть відповідь на обране вами запитання у зошит.

 

* Василь Андрійович Тропінін (1776—1857) — видатний російський живописець. Він був кріпаком, а тому в Петербурзькій Академії мистецтв учився «стороннім» учнем; виявив великий талант. Поміщик, побоюючись, що його змусять звільнити здібного юнака, відправив його у свій маєток у селі Кукавка Кам'янець-Подільської губернії. Тропінін писав портрети не лише панів, а й селян: «Весілля в Кукавці», «Домашній суд», «Молодий український селянин. Кармалюк» (1820), «Гаптарка», «Мисливець», «Мереживниця» тощо. У 1823 році під тиском впливових осіб художник був звільнений з кріпацтва і оселився в Москві. У своїх творах він прагнув правдиво передати характери своїх сучасників — людей різних станів і класів (За О. Бандурою, Є. Кучеренко).



загрузка...

Яndex
 
загрузка...
Google