1. Фонетика. Графіка

Фонетика як розділ мовознавчої науки про звуковийсклад мови. Голосні й приголосні звуки. Приголосні тверді і м'які, дзвінкі йглухі. Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт. Співвідношення звуків ібукв. Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ. Склад. Складоподіл. Наголос,наголошені й ненаголошені склади. Уподібнення приголосних звуків. Спрощення вгрупах приголосних. Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголоснихзвуків. Основні випадки чергування у-в, і-й

Визначати в словах голосні,тверді і м'які, дзвінкі й глухі приголосні, ненаголошені й наголошеніголосні; ділити слово на склади; визначати звукове значення букв у слові.Визначати місце букв в алфавіті, розташовувати слова за алфавітом;розпізнавати явища уподібнення приголосних звуків, спрощення в групахприголосних, основні випадки чергування голосних і приголосних звуків,чергування у-в, і-й

2. Лексикологія. Фразеологія

Лексикологія як учення про слово. Ознаки слова якмовної одиниці. Лексичне значення слова. Багатозначні й однозначні слова.Пряме та переносне значення слова. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Лексикаукраїнської мови за походженням. Власне українська лексика. Лексичнізапозичення з інших мов. Загальновживані слова. Професійна, діалектна,розмовна лексика. Терміни. Лексика української мови з погляду активного йпасивного вживання. Застарілі й нові слова (неологізми). Нейтральна йемоційно забарвлена лексика. Поняття про стійкі сполуки слів і вирази.Фразеологізми.Приказки, прислів'я, афоризми.

Пояснювати лексичні значенняслів; добирати до слів синоніми й антоніми та використовувати їх у мовленні;вживати слова в переносному значенні. Знаходити в тексті й доречновикористовувати в мовленні вивчені групи слів; пояснювати значенняфразеологізмів, приказок, прислів'їв, крилатих висловів, правильно йкомунікативно доцільно використовувати їх у мовленні

3. Будова слова. Словотвір

Будова слова.Основа словай закінчення. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення.Словотвір.Твірні основи при словотворенні. Основа похідна й непохідна. Основні способисловотворення в українській мові: префіксальний, префіксально-суфіксальний,суфіксальний, безсуфіксальний, складання слів або основ, перехід з однієїчастини мови в іншу. Складні слова. Способи їх творення. Сполучні голосні[о], [е] у складних словах

Відділяти закінчення слів відоснови, членувати основу на значущі частини, добирати спільнокореневі слова,слова з однаковими префіксами й суфіксами; розрізняти форми слова йспільнокореневі слова, правильно вживати їх у мовленні; визначати спосібтворення слів

4. Морфологія. 4.1. Іменник

Морфологія як розділ мовознавчої науки прочастини мови. Іменник як частина мови: значення, морфологічні ознаки,синтаксична роль. Іменники власні та загальні, істоти й неіс-тоти. Рідіменників: чоловічий, жіночий, середній. Іменники спільного роду. Числоіменників. Іменники, що вживаються в обох числових формах. Іменники, що маютьлише форму однини або лише форму множини. Відмінки іменників. Відміниіменників: перша, друга, третя, четверта. Поділ іменників першої та другоївідмін на групи. Особливості вживання та написання відмінкових форм. Букви-а(-я), -у(-ю) в закінченнях іменників другоївідміни. Відмінювання іменників, що мають лише форму множини. Невідмінюванііменники в українській мові. Написання і відмінювання чоловічих і жіночихімен по батькові

Розпізнавати іменники, визначатиїх загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, належністьіменників до певної групи за їх лексичним значенням, уживаністю в мовленні;визначати основні способи творення іменників; правильно відмінювати іменники,відрізняти правильні форми іменників від помилкових; використовувати іменникив мовленні, послуговуючись їх виражальними можливостями

4.2.. Прикметник

Прикметник як частина мови: значення,морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прикметників за значенням:якісні, відносні та присвійні. Якісні прикметники. Ступені порівняння якіснихприкметників: вищий і найвищий, способи їх творення (проста й складенаформи). Зміни приголосних при творенні ступенів порівняння прикметників. Особливостівідмінювання прикметників (тверда й м'яка групи)

Розпізнавати прикметники,визначати їх загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль;розряди прикметників за значенням; ступені порівняння якісних прикметників;основні способи творення відносних і присвійних прикметників; відмінюванняприкметників; відрізняти правильні форми прикметників від помилкових

4.3. Числівник

Числівник як частина мови: значення,морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди числівників за значенням:кількісні (на позна-чення цілих чисел, дробові, збірні) й порядкові. Групичислівників за будовою: прості, складні й складені. Типи відмінюваннякількісних числівників:

1) один, одна;

2) два, три, чотири;

3) від п'яти додвадцяти, тридцять,п'ятдесят ...вісімдесят;

4) сорок,дев'яносто, сто;

5) двісті –дев'ятсот;

6) нуль, тисяча,мільйон, мільярд;

7) збірні;

8) дробові.

Порядкові числівники, особливостіїх відмінювання

Розпізнавати числівники,визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль,розряди числівників за значенням, основні способи їх творення, відмінювання;відрізняти правильні форми числівників від помилкових; добирати потрібніформи числівників і використовувати їх у мовленні; визначати сполучуваністьчислівників з іменниками

4.4. Займенник

Займенник як частина мови: значення,морфологічні ознаки, синтаксична роль. Співвіднесеність займенників зіменниками, прикметниками й числівниками. Розряди займенників за значенням:особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питальні, відносні,неозначені, заперечні. Особливості їх відмінювання. Творення й правописнеозначених і заперечних займенників

Розпізнавати займенники,визначати їх загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль,розряди займенників за значенням, основні способи їх творення, відмінювання;відрізняти правильні форми займенників від помилкових, правильно добиратипотрібні форми займенників і використовувати їх у мовленні. Особливостівживання займенників у мовленні

4.5. Дієслово

Дієслово як частина мови: значення,морфоло-гічні ознаки, синтаксична роль. Форми дієслова: дієвідмінювані,відмінювані (дієприкметник) і незмінні (інфінітив, дієприслівник, формина -но, -то). Безособові дієслова. Видидієслів: доконаний і недоконаний. Творення видових форм. Часи дієслова:минулий, теперішній, майбутній. Способи дієслова: дійсний, умовний,наказовий. Творення форм умовного та наказового способів дієслів. Словозмінадієслів І та II дієвідміни. Особові та числові форми дієслів (теперішнього тамайбутнього часу й наказового способу). Родові та числові форми дієслів(минулого часу й умовного способу). Чергування приголосних в особових формахдієслів теперішнього та майбутнього часу.

Дієприкметник як особлива форма дієслова:значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Активні та пасивнідієприкметники. Творення активних і пасивних дієприкметників теперішнього йминулого часу. Відмінювання дієприкметників. Дієприкметниковий зворот.Безособові форми на -но, -то.

Дієприслівник як особлива форма дієслова:значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Дієприслівники доконаного йнедоко-наного виду, їх творення. Дієприслівниковий зворот

Розпізнавати дієслова, особливіформи дієслова, безособові дієслова; визначати загальне значення дієслова,морфологічні ознаки, синтаксичну роль, часи й способи дієслів, дієвідміни,особливості словозміни кожної дієвідміни; використовувати один час іспосіб у значенні іншого; основні способи творення дієслів, зокрема видовихформ, форм майбутнього часу недоконаного виду, форм умовного та наказовогоспособу дієслів; відрізняти правильні форми дієслів від помилкових.

Розпізнавати дієприкметники(зокрема відрізняти їх від дієприслівників), визначати їх загальне значення,морфологічні ознаки, синтаксичну роль, особливості творення, відмінювання;відрізняти правильні форми дієприкметників від помилкових; добирати йкомунікативно доцільно використовувати дієприкметники та дієприкметниковізвороти в мовленні. Особливості вживання активних дієприкметників у мовленні.

Розпізнавати дієприслівники, визначатиїх загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, основні способиїх творення; відрізняти правильні форми дієприслівників від помилкових;правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами

4.6. Прислівник

Прислівник як частина мови: значення,морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прислівників за значенням.Ступені порівняння прислівників: вищий і найвищий. Зміни приголоснихпри творенні прислівників вищого та найвищого ступенів. Правопис прислівниківна -о, -е, утворених від прикметників і дієприкметників. Написанняприслівників разом і через дефіс.

Розпізнавати прислівники,визначати їх загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль,розряди прислівників за значенням, ступені порівняння прислівників, основніспособи творення прислівників; відрізняти правильні форми прислівників відпомилкових; добирати й комунікативно доцільно використовувати прислівники вмов-ленні

4.7. Службові частини мови

Прийменник як службова частина мови. Групиприйменників за походженням: непохідні (первинні) й похідні (вторинні,утворені від інших слів). Групи прийменників за будовою: прості, складні йскладені. Зв'язок прийменника з непрямими відмінками іменника.

Сполучник як службова частина мови. Груписполучників за значенням і синтаксичною роллю: сурядні (єднальні,протиставні, розділові) й підрядні (часові, причинові, умовні, способу дії,мети, допустові, порівняльні, з'ясу-вальні, наслідкові). Групи сполучників завживанням (одиничні, парні, повторювані) та за будовою (прості, складні,складені)

Частка як службова частина мови. Групичасток за значенням і вживанням: формотворчі, словотворчі, модальні

Розпізнавати прийменники,визначати їх морфологічні ознаки, групи прийменників за походженням і забудовою; правильно й комунікативно доцільно використовувати формиприйменників у мовленні

Розпізнавати сполучники,визначати групи сполучників за значенням і синтаксичною роллю, за вживанням ібудовою; правильно й комунікативно доцільно використовувати сполучники вмовленні

Розпізнавати частки, визначатигрупи часток за значенням і вживанням; правильно й комунікативно доцільновикористовувати частки в мовленні

4.8. Вигук

Вигук як частина мови. Групи вигуків запохо-дженням: непохідні й похідні. Значення вигуків. Звуконаслідувальні слова

Розпізнавати вигуки, визначатигрупи вигуків за походженням; правильно й комунікативно доцільновикористовувати вигуки в мовленні

5. Синтаксис 5.1. Словосполучення.

Завдання синтаксису.Словосполучення й речення як основні одиниці синтаксису. Підрядний і суряднийзв'язок між словами й частинами складного речення. Головне й залежне слово всловосполученні. Типи словосполучень за морфологічним вираженням головногослова. Словосполучення непоширені й поширені

Розрізняти словосполучення йречення, сурядний і підрядний зв'язок між словами й реченнями; визначатиголовне й залежне слово в підрядному словосполученні; визначати поширені йнепоширені словосполучення, типи словосполучень за способами вираженняголовного слова

5.2. Речення

Речення як основна синтаксичнаодиниця. Граматична основа речення. Порядок слів у реченні. Види речень усучасній українській мові: за метою висловлювання (розповідні, питальні йспонукальні); за емоційним забарвленням (окличні й неокличні); за будовою(прості й складні); за складом граматичної основи (двоскладні й односкладні);за наявністю чи відсутністю другорядних членів (непоширені й поширені); занаявністю необхідних членів речення (повні й неповні); за наявністю чивідсутністю ускладнювальних засобів (однорідних членів речення, вставнихслів, словосполучень, речень, відокремлених членів речення, звертання)

Розрізняти речення різних видів:за метою висловлювання, за емоційним забарвленням, за складом граматичноїоснови, за наявністю чи відсутністю другорядних членів, за наявністюнеобхідних членів речення, за будовою, за наявністю чи відсутністю одноріднихчленів речення, вставних слів, словосполучень, речень, відокремлених членівречення, звертання

5.2.1. Просте двоскладне речення

Підмет і присудок як головнічлени двоскладного речення. Особливості узгодження присудка з підметом.Способи вираження підмета. Типи присудків: простий і складений (іменний ідієслівний). Способи їх вираження.

Визначати структуру простогодвоскладного речення, способи вираження підмета й присудка (простого йскладеного), особливості узгодження присудка з підметом. Уміти правильно й комунікативнодоцільно використовувати прості речення

5.2.2. Другорядні члени речення удвоскладному й односкладному реченні

Означення узгоджене йнеузгоджене. Прикладка як різновид означення. Додаток. Типи обставин зазначенням. Способи вираження означень, додатків, обставин. Порівняльнийзворот. Функції порівняльного звороту в реченні (обставина способу дії,присудок)

Розпізнавати види другоряднихчленів та їх типи й різновиди, визначати способи вираження означень,додатків, обставин, роль порівняльного звороту; правильно йкомунікативно доцільно використовувати виражальні можливості другоряднихчленів речення в мовленні

5.2.3. Односкладні речення

Граматична основа односкладногоречення. Типи односкладних речень за способом вираження та значенням головногочлена: односкладні речення з головним членом у формі присудка(означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові) таодноскладні речення з головним членом у формі підмета (називні). Способивираження головних членів односкладних речень. Розділові знаки водноскладному реченні

Розпізнавати типи односкладнихречень, визначати особливості кожного з типів; правильно й комунікативнодоцільно використовувати виражальні можливості односкладних речень у власномумовленні

5.2.4. Речення з однорідними членами.

Узагальнювальні слова в реченняхз однорідними членами. Речення зі звертанням. Звертання непоширені йпоширені. Речення зі вставними словами, словосполученнями, реченнями, їхзначення. Речення з відокремленими членами. Відокремлені означення, прикладки– непоширені й поширені. Відокремлені додатки, обставини. Відокремленіуточнювальні члени речення. Розділові знаки в реченні з однорідними членами

Розпізнавати просте речення зоднорідними членами, звертаннями, вставними словами, словосполученнями,реченнями, відокремленими членами (означеннями, прикладками, додатками,обставинами), зокрема уточнювальними, та правильно й комунікативно доцільновикористовувати виражальні можливості таких речень у мовленні

5.2.5.Складне речення

Ознаки складного речення. Засобизв'язку простих речень у складному:

1) інтонація й сполучники абосполучні слова;

2) інтонація.

Типи складних речень за способомзв'язку їх частин: сполучникові й безсполучникові. Сурядний і підряднийзв'язок між частинами складного речення

Розпізнавати складні реченнярізних типів, визначати їх структуру, види й засоби зв'язку між простимиреченнями. Добирати й конструювати складні речення, що оптимальновідповідають конкретній комунікативній меті

5.2.5.1. Складносурядне речення

Єднальні, протиставні тарозділові сполучники в складносурядному реченні. Смислові зв'язки міжчастинами складносурядного речення. Розділові знаки в складносурядномуреченні

Розпізнавати складносурядніречення, визначати смислові зв'язки між частинами складносурядного речення;комунікативно доцільно використовувати його виражальні можливості в мовленні

5.2.5.2. Складнопідрядне речення

Складнопідрядне речення, йогобудова. Головне й підрядне речення. Підрядні сполучники й сполучні слова якзасоби зв'язку у складнопідрядному реченні. Основні види підрядних речень:означальні, з'ясувальні, обставинні (місця, часу, способу дії та ступеня,порівняльні, причини, наслідкові, мети, умовні, допустові). Складнопідрядніречення з кількома підрядними, їх типи за характером зв'язку між частинами:

1) складнопідрядні речення зпослідовною підрядністю;

2) складнопідрядні речення зоднорідною підрядністю;

3) складнопідрядні речення знеоднорідною підрядністю

Розпізнавати складнопідрядніречення, визначати їх будову, зокрема складнопідрядних речень з кількомапідрядними, уміти відображати її в схемі складнопідрядного речення; визначатиосновні види підрядних речень, типи складнопідрядних речень за характеромзв'язку між частинами. Правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальніможливості складнопідрядних речень різних типів у процесі спілкування.

5.2.5.3. Безсполучниковескладне речення

Типи безсполучникових складнихречень за характером смислових відношень між складовими частинами-реченнями:

1) з однорідними частинами-реченнями(рівноправними);

2) з неоднорідними частинами(пояснюваною і пояснювальною).

Розділові знаки вбезсполучниковому складному реченні.

Розпізнавати безсполучниковіскладні речення; визначати смислові відношення між їх частинами-реченнями(однорідними й неоднорідними), особливості інтонації безсполучниковихскладних речень. Правильно й комунікативно доцільно використовувативиражальні можливості безсполучникових складних речень у мовленні

5.2.5.4. Складні речення зрізними видами сполучникового й безсполучникового зв'язку

Складні речення з різними видамисполучникового й безсполучникового зв'язку

Визначати структуру складнихречень з різними видами сполучникового й безсполучникового зв'язку; правильной комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості речень цьоготипу в мовленні

5.3. Способи відтворення чужого мовлення

Пряма й непряма мова. Речення зпрямою мовою. Слова автора. Заміна прямої мови непрямою. Цитата як різновидпрямої мови. Діалог

Визначати в реченні з прямоюмовою слова автора й пряму мову, речення з непрямою мовою; замінювати прямумову непрямою; правильно й доцільно використовувати в тексті пряму мову йцитати

6. Стилістика

Стилі мовлення (розмовний,науковий, художній, офіційно-діловий, публіцистичний), їх основні ознаки,функції

Розпізнавати стилі мовлення,визначати особливості кожного з них. Уміти користуватися різноманітнимивиражальними засобами української мови в процесі спілкування для оптимальногодосягнення мети спілкування

7. Орфоепія

Відображення вимови голосних(наголошених і ненаголошених) через фонетичну транскрипцію.

Відображення вимови приголоснихзвуків:

1) [дж], [дз], [дз'];

2) [ґ];

3) [ж], [ч], [ш], [дж];

4) груп приголосних (уподібнення,спрощення);

5) м'яких приголосних;

6) подовжених приголосних.

Вимова слів з апострофом

Визначати особливості вимовиголосних і приголосних звуків, наголошувати слова відповідно до орфоепічнихнорм

8. Орфографія

Правопис літер, що позначаютьненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів. Спрощення в групах приголосних.Сполучення йо, ьо. Правила вживання м'якого знака. Правила вживанняапострофа. Подвоєння букв на позначення подовжених м'яких приголосних і збігуоднакових приголосних звуків. Правопис префіксів і суфіксів. Позначеннячергування приголосних звуків на письмі. Правопис великої літери. Лапки увласних назвах. Написання слів іншомовного походження. Основні правилапереносу слів з рядка в рядок. Написання складних слів разом і через дефіс.Правопис складноскорочених слів. Написання чоловічих і жіночих імен побатькові, прізвищ. Правопис відмінкових закінчень іменників, прикметників.Правопис н та нн у прикметниках і дієприкметниках, не з різнимичастинами мови. Особливості написання числівників. Написання окремо(сполучень прислівникового типу), разом і через дефіс (прислівників,службових частин мови, вигуків)

Розпізнавати вивчені орфограми йпояснювати їх за допомогою правил; правильно писати слова з вивченимиорфограмами, знаходити й виправляти орфографічні помилки на вивчені правила

9. Розвиток мовлення

Загальне уявлення про спілкуванняй мовлення; види мовленнєвої діяльності; адресант і адресат мовлення;монологічне й діалогічне мовлення; усне й писемне мовлення; основні правиласпілкування. Тема й основна думка висловлювання. Вимоги до мовлення (змістовність,логічна послідовність, багатство, точність, виразність, доречність,правильність). Текст, поділ тексту на абзаци, мікротеми. Мовні засоби зв'язкуречень у тексті. Типи мовлення (розповідь, опис, роздум). Структура текстутипу розповіді, опису, роздуму

Уважно читати, усвідомлювати йза-пам'ятовувати зміст прочитаного, диференціюючи в ньому головне тадругорядне. Критично оцінювати прочитане. Будувати письмове висловлювання,логічно викладаючи зміст, підпорядковуючи його темі й основній думці, задуму,обраному стилю та типу мовлення, досягати визначеної комунікативної мети.Знаходити й виправляти похибки та помилки в змісті, побудові й мовномуоформленні власних висловлювань, спираючись на засвоєні знання