Жаргонізмами (франц. jargon,
від галло-романського gargone — базікання)
називаються слова, вживання яких обмежене нормами
спілкування, прийнятими в певному соціальному
середовищі. З цієї причини жаргонізми ще називають
соціальними діалектизмами. Жаргонізми — це
переважно такі специфічні, емоційно забарвлені
назви понять і предметів, які мають нормативні
відповідники в літературній мові і, відступаючи
від неї, надають процесу спілкування атмосфери
невимушеності, іронічності, фамільярності і
т. д. До молодіжної жаргонної лексики, наприклад,
належать такі слова, як центровий
(авторитетний), бабки (гроші),
прикид (одяг, манера одягатися),
приколотися (отримати або створити
враження), злиняти (щезнути) і т. д.; для
жаргону п'яничок типовим є вживання слів: бухло
(алкоголь), конина (коньяк), бодун
(похмілля) і т. п.
В літературно-художніх творах жаргонізми
використовуються переважно з метою створення
відповідного описуваному емоційного й
соціального колориту, а також з метою мовленнєвої
характеристики осіб, про яких ідеться.
Наприклад: «Це все було просто до дрібниць: і
я, і заспаний ранок, і сивий степ. Я пам'ятаю
хороше тільки ранок: заплаканий у росах,
молодий і трохи засоромлений сонцем, що смутне
купалося у стрижні.
— Ну, ну... вже й цілуватися лізе! Кажу
це до сонця, бо
воно безцеремонно грається
волосинками на моїй нозі,
любовно оглядає
забрьохану колошу на штанях і сміється
з мене
крильцями бджіл: „Дізік, дізік..."
— Дізік?! Я починаю сердитись, бо що
таке „дізік"?
Дізік — страшне для мене слово,
бо воно нагадує мені
про дійсність — раз, а
друге — в нашій революційній тер
мінології
це є дезертир, а я, товариші, саме до них і
нале
жав!» (Г. Косинка, «В
житах»).
|
загрузка...
Украинская Баннерная Сеть
|
