Тавтологія (від грец. ταύτό — те саме
і λόγοζ — слово) — це стилістична фігура, що
грунтується на однокореневому повторі
попереднього слова: диво дивне, темниця
темна, тьма-тьмуща і т. д. Як і плеоназм,
тавтологія немотивована логічно і вводиться в
текст зі стилістичних міркувань. Найтиповішим
уживання цієї фігури є для народнопоетичної
творчості, проте досить часто вона трапляється й у
літературній поезії: «У чужую сторононьку, // Да
на чужу чужиноньку» (народна пісня);
Прощаннячко, прощай. Ця місячна соната.
Прощаннячко, прости... Який скорботний сніг.
Прощаннячко. Щока... Щока. І краплі м'яти. І сіра
пелена на перламутрі сліз...
(С.
Сапеляк)
