Синекдохою (грец. συνεκδοχή,
від σύν — разом і εκδοχή — переймання)
називається різновид метонімії, в якій
відбувається перенесення значення з цілого на
його окрему частку. Наприклад: «З баталії в
ліс не ховався. // В татарина коней в полях
віднімав» (Л. Боровиковський), де слово «татарин»
вжито в значенні «татари».
Синекдоху відносять до різновиду кількісної
метонімії. Якщо асоціація, зв'язок предметів при
власне метонімічному перенесенні здійснюється
через співвідношення якісних ознак, то в
синекдосі співвідносяться кількісні ознаки.
Як прийом творення словесного образу синекдоха
відома з античності. Наприклад, Квінтіліан
виокремлював шість її видів. Належну увагу
вивченню синекдохи приділяли в Києво-Могилянській
академії. Автор київської поетики «Lyra» дає їй
таке визначення: «Синекдоха, або догадка — це
розуміння однієї речі на основі іншої, між якими
існує природній і суттєвий зв'язок». М. Довгалевський виділяв вісім видів
синекдохи.
Найбільш уживаними є такі види
синекдохи:
1) Вживання
частини замість цілого. Наприклад: «Плаче
бідний та зітхає, // Сну не знають його очі» (М.
Вороний); «Голова моя козацькая! Бувала ти у
землях турець
ких» (народна дума).
2) Вживання
однини замість множини. Наприклад: «І на оновленій
землі // Врага не буде, супостата. // А буде син і
буде мати» (Т. Шевченко); «Кругом Січі Запорожця
Москаль облягає» (народна пісня про
руйнування Січі).
3) Вживання
виду замість роду. Наприклад: «Сини Міцкевича,
Словацького, Шопена, сини Коперніка» (М.
Рильський).
Синекдоха, як вважав О. Потебня, є своєрідною
словесною мінімоделлю більш складного
предметного образу — типу й типового в змісті
цілого художнього твору: «складна синекдоха є
поетична типовість», тобто той чи інший типовий
образ у художньому творі може бути пояснений через
прийом синекдохи: він часткою в одиничній і
конкретній картині відтворює ціле і загальне
(те, як взагалі буває в
житті).
|
загрузка...
Украинская Баннерная Сеть
|
