Епіфора (грец. έπιφορά
— перенесення, повторення) —
стилістична фігура, протилежна анафорі, яка
утворюється повтором окремих слів або
словосполучень на кінці суміжних мовних
одиниць.
Наприклад:
Будемо вічно в труді рости, З
серця землі підіймать пласти, Чорного золота давні
пласти.
(Я. Шпорта)
Набагато рідше епіфора зустрічається
в прозі: «Мне бы хотелось знать, отчего я
титулярный советник? Почему именно титулярный
советник?» (М. Гоголь). Інколи епіфора, як і
анафора, може поширюватися на весь віршовий
твір.
