Еліпсис (грец. ελλειψιζ — пропуск, нестача) — це стилістична фігура, по­будована шляхом пропуску слова або кількох слів. Наприклад:

Зостались ви, пісні старії, Щоб старину згадати нам, Старим — літа їх молодії.(О. Корсун)

В останньому рядку тут опущено слово «згадати».

 

Еліпсис може посилювати динамічність фрази, напру­женість зміни дії, підкреслювати лаконізм, ліричну схвильо­ваність, розмовні інтонації. Еліпсис часто трапляється в при­слів'ях і приказках. Фігура еліпса може лежати в основі ціло­го художнього твору або значної його частини, як, наприклад, у новелі М. Черемшини «Парубоцька слава», де увага читача інтригується тим, що ім'я персонажа довго не називається:

Такий, гей ясінь, високий та кучерявий.

А бгачкий, гей жереповий прут,

Лице, гей зарькою мальоване, на бачках обертається,

під шовковим вусом замикається, як братчиків цвіт.

Бровами плете дрібні віночки над голубим морем.

Як моргне, то днинка сміється.

Як гляне, то душа потопає.

Як заговорить, то сріблом розкидає...