УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ЗАПИТАННЯ І ВІДПОВІДІ
Микола Бажан

Чи виправданим є твердження про переважання в творчості М. Бажана епічних елементів над ліричними?
Творчість М. Бажана відзначається розмаїттям тематики, життєвого, літературного, мистецького, історичного матеріалу. Відлуння війни і проблеми національного минулого, його моральних уроків, події та факти сучасності й філософське осмислення людського буття — усе це материк поезії М. Бажана. Важливе місце посідають у ньому питання культурологічні. Це й осягнення мовою поезії архітектурних форм (триптих «Будівлі»), і музичних тем, інтонацій («Міцкевич в Одесі», «Нічні концерти»), і скульптурних та малярських шедеврів майстрів минулих епох («Італійські зустрічі»). Складні стосунки митця й суспільства хвилюють поета, коли він звертається до осмислення неординарної, навіть таємничо-загадкової постаті німецького романтика Гофмана (поема «Гофманова ніч»), чи життя лірників XVIII століття (незавершена поема «Сліпці»), чи варіацій на тему Рільке («Чотири оповідання про надію»). Таке розлоге змалювання дійсності свідчить про епічне начало в творчості М. Бажана. Це підтверджує і особлива схильність поета до епічних форм оповіді, зокрема до творення сюжетів. В основі багатьох його віршів лежить подія, зміст якої можна переказати. Навіть пейзажна лірика нерідко позначена окремими сюжетними елементами, подієвістю. Так, поезія «Дорога» починається з динамічного опису вечора, коли «тіні складено в штахети», «чіткіш лягли риски гілок». Цей опис переростає в роздум поета про сенс людського існування:

Дорого зустрічей і тиха путь прощань.

Людська дорого.— просто стелься.

Відбивши на холодних рельсах

Огні ночей і дотики світань!

Епічні форми властиві й великим циклам, таким, як «Сталінградський зошит», «Італійські зустрічі», «Будівлі». Тяжіння до таких форм виявляється і в максимальній об'єктивації героя-оповідача, як це ми бачимо в поемі «Політ крізь бурю». Тут історія молодої дівчини, змальована засобами епічної оповіді і внутрішнього монологу, постає через осмислення минулого й сучасного, трагедійного й героїчного. Ось чіткий малюнок воєнних доріг, сповнений місткими деталями, їх примхливим сплетінням:

Димучі простори. Гримучі дороги.

Поля спопелілі. Спалахнуті стоги

. Масних палениськ пелехата юга.

Привали. Бомбьожки. Прокльони. Тривоги

Побиті, ганчір'ям обкутані ноги.

По воду, по хліб, по надію черга.

Проте М. Бажан ніколи не був безстороннім оповідачем. Його поезія емоційна, в ній б'є потужний струмінь ліризму, особливо коли автор говорить про пережите і вистраждане. Так, теплим, задушевним словом згадує він свого вчителя П. Тичину («Кларнет Тичини»):

...О, як же було мені треба

співучого слова довіри,

І як мене світлом промкнули,

мій Вчителю, Ваші кларнети!

Їм дано жаданно звучати,

промінно й органно гриміти

Осанною денному сяйву,

відлунням бездонної сфери..

У циклі «Нічні концерти» панує широкий спектр людських почуттів: з одного боку, це ті переживання й емоції, якими позначені музичні твори — «герої» циклу, з іншого — переживання, асоціації, думки автора, викликані улюбленими, добре знаними мелодіями. Таке складне мереживо почуттів творить особливу атмосферу експресивності: від розпачу, безнадії до віри у торжество людської душі. Таїна світу, його гідна подиву велич і простота, зачарування життям — такі мотиви поезії М. Бажана останніх років. Він часто звертається до спогадів, які надають його творам щирості й ніжності, щемливо-сповідальної інтонації.

Талант поета багатовимірний, і кожний «вимір» — монументальний, філософський, ліричний — збагачує його творчість.