Ім'я поета-сатирика Сергія Воскрекасенка було добре відоме українському читачеві у 1950—1980-х роках.

Син хлібороба, Сергій Іларіонович Воскрекасенко народився 19 жовтня 1906 року у с. Лазірцях Канівського району. У 1928 році закінчив Київський педагогічний технікум, пізніше — Інститут народної освіти. У 30-і роки видав перші збірки своїх поезій. Працював в українських газетах та журналах, зокрема журналі «Перець».

Сергій Воскрекасенко мав дар сатирика, гумориста, лірика.

За життя у С. І. Воскрекасенка вийшло тридцять книжок поетичної сатири. Серед них варто відзначити такі збірки, як «Кому хвала, а кому хула» (1952), «Березова каша» (1955), «З перцем» (1957), «І всерйоз, і жартома» (1960), «Подивись на себе збоку» (1962), «Плями на совісті» (1966), «Не криви душею» (1966), «Рвись увись, але й під ноги дивись» (1973). У віршованих фейлетонах, мініатюрах, епіграмах поет викривав негативні явища, що стояли на дорозі суспільного поступу.

Своєрідно переплелися ліричний та гумористичний дар С. Воскрекасенка в його піснях «Шахтарочка», «Від душі», «Новосільна».

Коли поет брався до перекладів, то перекладав теж переважно гумор і сатиру. Особливе місце в його доробку посідає переклад поеми О. Твардовського «Василь Тьоркін».

Півстоліття чесно і натхненно трудився письменник на ниві рідної літератури. Багаторічна дружба пов'язувала його з багатьма видатними художниками слова, серед яких — О. Довженко, О. Вишня, А. Малишко. Спогади про побратимів склали книгу «Портрети зблизька».

На думку С. Олійника, заслуга Сергія Воскрекасенка перед українською літературою полягає в тому, що він одним з перших почав освоювати і утвердив жанр віршованої сатири.

За спогадами друзів, Сергій Іларіонович Воскрекасенко жив по правді, по совісті, його ідеалом була скромна людина-трудівник. Таким був і він сам.