Іван Іванович Пільгук народився 20 грудня 1899 року в селі Решетилівці на Полтавщині в селянській родині. Освіту здобув у початковій та вищепочатковій школах, у 1917 році закінчив педагогічні курси в Полтаві. Брав активну участь у громадянській війні, в партизанському загоні боровся з німецькими окупантами та з денікінцями. Згодом — учителював, співробітничав у газетах, почав писати художні твори.

Набутком читацького загалу стали історико-біографічні твори Івана Пільгука «Грозовий ранок», «Повій, вітре!», «Дуби шумлять», «Григорій Сковорода», «Пісню снує Черемош», «Іван Карпенко-Карий», «Марія Заньковецька». Після тривалої наукової роботи письменник повернувся до художніх жанрів, якими розпочав літературну діяльність ще на початку 30-х років, надрукувавши тоді окремими виданнями документальні нариси «Суцільні лани» (1931), «Назустріч струмові Дніпрогесу» (1932), «Атагас» (1932).

За час від перших публікацій до видання історико-біографічних повістей Іван Пільгук виховав не одне покоління педагогів. Колишній сільський учитель став професором, доктором філологічних наук, опублікував понад триста наукових праць, серед яких відомі монографічні дослідження «Т. Г. Шевченко — основоположник нової української літератури» (1954, 1963), «Степан Руданський» (1956), «Традиції Т. Г. Шевченка в українській літературі. Дожовтневий період» (1963), «Традиції Т. Г. Шевченка в українській радянській літературі» (1965), створив багато підручників із української літератури для середніх і вищих шкіл. Якось у розмові Іван Іванович напівжартома зауважив: «Якби мені судилося працювати мулярем, то я за все своє життя, навіть при допомозі найновітнішої техніки, не міг би покласти таку кількість цеглин у будови, скількома примірниками моїх підручників протягом сорока років користувалися учні середніх шкіл та студенти. Писались ті підручники або самостійно, або у співавторстві».