Петро Мойсейович Перебийніс народився 6 червня 1937 року в селі Слободі Шаргородській на Вінниччині. Батько його, Мусій Феодосійович, пішов на фронт, щоб до сина повернутися лише у спогадах. Домашньою його вчителькою була мама, Анастасія Левківна. Змалку вона зачарувала хлопчика піснями, казками і просто своєю самобутньою подільською говіркою.

Закінчив майбутній поет Шаргородський сільськогосподарський технікум і факультет журналістики Львівського університету ім. Івана Франка.

Входив поет у літературу разом зі своїми ровесниками — шістдесятниками. Щоправда, з деяким запізненням. Перша добірка віршів з'явилася в журналі «Вітчизна» 1965 року. Працював він тоді в газеті «Вінницька правда». А згодом — у тернопільській газеті «Ровесник».

Перебуваючи далеко від столичних ареалів, а отже, на периферії літературного життя, молодий поет пішов своїм шляхом. Він шукав красу в людях, природі, у звичайному земному бутті. Поета з глибинки помітили. Його поезії видрукували «Літературна газета» (тепер «Літературна Україна»), журнали «Зміна», «Дніпро». 1980 року Петро Перебийніс став редактором газети «Літературна Україна». На її сторінках одразу ж з'явилися сміливі матеріали стосовно найболючіших питань суспільного та культурного життя.

Тривалий час поет перебував на творчий роботі. 1986 року його було призначено головним редактором журналу «Київ», якому поет присвятив 15 років свого життя.

Петро Перебийніс — автор багатьох книжок поезій, серед яких «Передчуття дороги», «Гроно вогню», «третя спроба», «Присягаю Дніпром», «Дар Вітчизни», «Точний час». На слова поета композитори Олександр Білаш, Володимир Конощенко, Василь Литвин, Віктор Лузан створили цілу низку популярних пісень.

Серед захоплень поета — класична музика та авіація.

Петро Перебийніс — лауреат премій ім. М. Островського, ім. братів Лепких, ім. Володимира Свідзінського; заслужений журналіст України, голова журі щорічного Всеукраїнського літературного конкурсу школярів «Вірю в майбутнє твоє, Україно!» (з 1999).