Марченко Валерій Веніамінович — український літературознавець, публіцист, перекладач. Онук М. І. Марченка.

Народився 16 вересня 1947 року в Києві. Закінчив 1970 року Київський університет. У 1967 — 1970 рр. стажувався в Азербайджанському університеті (Баку). Працював у редакції газети «Літературна Україна». Зазнав політичних репресій за так звану антирадянську діяльність: двічі був засуджений, в 1973 і 1984 рр. Помер 7 жовтня 1984р. у в'язничній лікарні в Ленінграді. Похований у с. Гатному Києво-Святошинського р-ну Київської області.

Автор літературознавчих статей «Обличчям на Схід», «Давня азербайджанська література в дослідженнях А. Кримського» (обидві —- 1971) та ін.

У публіцистичних творах «Лист до діда» (1975), «Відкритий лист до двох німецьких журналістів», «Відкритий лист до Генерального директора ЮНЕСКО», «Процес» (усі — 1976) та ін. писав сувору правду про бездуховність у радянському суспільстві 70 — 80-х pp., порушення національних і громадянських прав людини в СРСР.

Переклав з англійської мови ряд творів С. Моема, Т. Джефферсона, Г. Уеллса, П. Уорунга, Е. Л. Мастерса, Л. Х'юза та ін.; з польської — Г. Сенкевича, з азербайджанської — С. С. Ахундова, Дж. Мамедкулізаде, Анара.

Окремі твори В. Марченка перекладені німецькою мовою.